Тесс Геррітсен - Смертниці

на Джейн повний паніки погляд. Схопила торбу й рвонула до вікон.

— Зажди. Міло, не…

— Ріццолі? — озвався Лукас. — Що там відбувається?

— Чекайте. Я вас наберу, — відповіла Джейн і дала відбій.

Міла кидалася від вікна до вікна, відчайдушно шукаючи пожежний вихід.

— Усе гаразд, — звернулася до неї Джейн. — Заспокойся.

— Вони знають, що я тут!

— Ми навіть не знаємо, хто там прийшов. То дізнаймося.

Вона натиснула кнопку інтеркома.

— Так?

— Детективе Ріццолі, це Джон Барсанті. Можна піднятися до вас?

Міла відреагувала негайно, помчала вглиб квартири, шукати виходу.

— Чекай! — гукнула Джейн, біжучи слідом за нею. — Йому можна довіряти!

Дівчина вже піднімала вікно спальні.

— Ти не можеш так піти.

Знову дзвінок у двері. Міла полізла у вікно, на пожежні сходи. «Якщо вона втече, я її більше не побачу, — подумала Джейн. — Дівчина вижила лише завдяки інстинкту. Може, варто до нього дослухатися».

Вона схопила Мілу за зап’ясток.

— Я з тобою, добре? Підемо разом. Не тікай без мене!

— Швидше, — прошепотіла дівчина.

Джейн розвернулася.

— Дитина.

Міла пішла слідом за нею до вітальні й нервово зиркала на двері, поки Джейн діставала касету. Вона кинула її до сумки з підгузками, тоді відкрила шухляду з пістолетом, дістала зброю, опустила до тієї ж сумки. «Про всяк випадок».

Знову дзвінок.

Джейн узяла Реджину на руки.

— Ходімо.

Міла спустилася вниз пожежними сходами, швидка, наче мавпочка. Колись Джейн теж була швидка й необачна. Але тепер мусила дбати про кожен крок, бо тримала Реджину. «Бідне маля, у мене немає вибору, — подумала вона. — Мушу тягнути тебе в цю пригоду». Нарешті вона вибралась у провулок і повела Мілу до свого «Субару». Відмикаючи двері, чула крізь відчинене вікно настирливе дзижчання дзвінків Барсанті.

Дорогою по Тремонт-стріт вона не зводила очей із дзеркала заднього виду, але не бачила ознак переслідування чи чужих фар. «Треба знайти безпечне місце, де Міла не лякатиметься, — подумала вона. — Де не буде поліцейської форми. І, передусім, де Реджині теж буде повністю безпечно».

— Куди ми їдемо? — спитала Міла.

— Я думаю, думаю.

Вона зиркнула на мобільний, але матері зателефонувати не наважувалася. Нікому не наважувалася.

А тоді різко звернула на південь, на Коламбус-авеню.

— Я знаю безпечне місце, — мовила вона.

35

Пітер Лукас мовчки дивився на жорстокий напад, що коївся на екрані його телевізора. Коли плівка нарешті скінчилася, він не поворухнувся. Навіть після того, як Джейн вимкнула відеомагнітофон, Лукас сидів, завмерши, не зводячи очей з екрана, наче досі бачив побите тіло дівчинки, плями крові на простирадлі. У кімнаті було тихо. Реджина спала на дивані, Міла стояла біля вікна й визирала на дорогу.

— Міла так і не дізналась імені тієї дівчини, — сказала Джейн. — Цілком можливо, що тіло поховане десь у лісі за будинком. Місце відлюдне, є де прикопати труп. Бозна скільки взагалі дівчат там можуть лежати.

Лукас опустив голову.

— Мене зараз знудить.

— Ви не один.

— Навіщо комусь таке фільмувати?

— Чоловік явно не усвідомлював, що його записують. Камеру було вмонтовано в шафу, де клієнти її не бачили. Може, це було ще одне джерело прибутку. Продавати дівчат для сексу, фільмувати акти й пропонувати записи на ринку порнографії. Хоч куди глянь, можна заробити. Цей бордель був лише одним із дочірніх підприємств. — Вона помовчала, сухо додала: — Схоже, «Баллентрі» вірить у диверсифікацію.

— Але ж це реальне вбивство! Продаж такого нізащо не зійшов би «Баллентрі» з рук.

— Ні, це надто небезпечно. Матрона того будинку це точно знала, тому сховала запис. Міла каже, що вони місяцями носили його в сумці, не знаючи, що на касеті. Тоді Джо нарешті поставив її в програвач у мотелі. — Джейн глянула на екран. — Тепер ми знаємо, чому вбили тих жінок в Ешберні. Чому вбили Чарльза Дезмонда. Вони знали цього клієнта й могли його впізнати. Тому всі мусили померти.

— Отже, усе це — заради прикриття зґвалтування й убивства.

Вона кивнула.

— Джо зрозумів, що це справжній динаміт. Що робити з доказами? Він не знав, кому можна вірити. Та й хто послухав би чоловіка з тавром параноїка? Певно, саме це він вам і надіслав — копію цього відео.

— Тільки от я його не отримав.

— Тоді вони вже мали розділитися, щоб їх не впіймали. Кожен забрав свою копію. Олену зловили, перш ніж вона принесла свою до «Триб’юн». Плівку Джо, певно, знищили після ситуації в лікарні. — Вона махнула на телевізор. — Це остання копія.

Лукас розвернувся до Міли, яка трималась у дальньому кутку кімнати, мов полохливе звірятко, яке боялося підійти ближче.

— Міло, ти сама бачила чоловіка з відео? Він приходив до будинку?

— Яхта, — відповіла вона й помітно здригнулася. — Я бачила його на вечірці на яхті.

Лукас глянув на Джейн.

— Думаєте, йдеться про яхту Чарльза Дезмонда?

— Гадаю, саме так «Баллентрі» й робила свої справи, — сказала Джейн. — Світ Дезмонда — хлопчачий клуб. Військові підрядники, гравці Пентагону. Там, де великі хлопці бавляться з великими грошима, неодмінно з’явиться секс, хоч об заклад бийся. Це спосіб завершити укладення угоди.

Вона дістала відеокасету, розвернулася до Лукаса.

— Ви знаєте, хто цей чоловік на відео?

Лукас ковтнув клубок у горлі.

— Перепрошую. Мені взагалі важко повірити, що відео справжнє.

— Це має бути хтось із важливих гравців. Зважаючи на те, що він зміг зробити, які ресурси задіяв, щоб відстежити плівку. — Вона стала поряд із Лукасом. — Хто він?

— Ви його не впізнали?

— А мала б?

— Ні, якщо не дивилися слухання про затвердження на посаді в останній місяць. Це Карлтон Вінн. Новий директор Служби національної розвідки.

Джейн коротко видихнула й опустилася в крісло навпроти нього.

— Господи. Ідеться про людину, яка керує всіма розвідками в країні.

Лукас кивнув.

— ФБР. ЦРУ. Військова розвідка. У цілому — п’ятнадцять агенцій, разом з відгалуженнями міністерств національної безпеки та юстиції. Це людина, яка може смикати за мотузки зсередини. Ви не впізнали Вінна, бо він не надто публічна особа, радше один із сірих кардиналів. Два роки тому пішов із ЦРУ, щоб очолити новий відділ стратегічної підтримки Пентагону. Коли останнього директора розвідки змусили піти у відставку, Білий дім запропонував Вінну його замінити. Призначення нещодавно затвердили.

— Будь ласка, — втрутилася Міла. — Мені треба в туалет.

— У кінці коридору, — пробуркотів Лукас, навіть не глянувши на дівчину. Вона вислизнула з кімнати, а він не зводив погляду з Джейн. — Це не та людина, яку буде легко скинути.

— Із цією плівкою можна скинути навіть Кінґ-Конґа.

— Директор Вінн має цілу мережу контактів