Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

- У сенсі скоро її не буде?

- Ліліє, це тебе не стосується. Краще витри соплі та йди до своєї цілі. Не давай нікому себе ламати!

- Але він змусив мене...

- Ліліє! - крикнула матір. - Навіщо згадувати дурне! Учора він тебе використовував, а завтра ти з нього будеш соки вижимати! Невже ти забула, чого я тебе ці всі роки вчила? Будь хитрішою! Опирайся йому! Став у глухий кут. Більше не покори та характеру!

- Добре, - погодилася вона, але відчувала, що ніколи не повернеться до старої версії себе. Слова матері були тільки тимчасовими ліками, які всиляли впевненість у себе, але не настільки, щоб йти на страшні речі. Це лякало Лілію. Їй не хотілося бути слабкою. Вона не звикла бути такою. Це не її стихія.

Коли Лариса Петрівна повернулася додому, то на її здивування у квартирі знаходився Дмитро. Він пив на кухні чорний чай з білої маленької чашки, до якої його рука кидала щонайменше чотири ложки цукру. Однак потім жінка згадала, що сьогодні у нього вихідний.

- Мені телефонував Раков, - сказав чоловік, не давши дружині відчинити рота. - Він повідомив, що дещо розкопав про Лілію.

- Що саме?

- Сказав, що це дуже сильно здивує.

- Невже. А уточнити не міг?

- Не хотів. Виявив бажання зустрітись.

- Це добре, - поклала перед ним записку жінка.

- Це що таке?

- Почитай.

Дмитро схопив листок та підніс його до носа, адже мав короткозорість, а окуляри натягував тільки коли їхав за кермом. Він соромився їх носити вдома чи на роботі.

Чоловік швидко прочитав ті дивні рядки та сказав:

- Це тобі?

- Так, - підтвердила вона. - Це мені на вулиці дала якась дівчина.

- Яка? Ти її не запам’ятала?

- А я звідки знаю. Перше її в очі бачила. Вона запитала котра година, а потім тицьнула мені це.

- Це значить якась брюнетка хоче тобі зла?

- Не знаю... Я нічого не вловлюю.

- Якби було б руде...

- Але є ще один дивний факт, - говорила Лариса. - Роман звільнився зі старої роботи.

- Звільнився? Серйозно?

- Так, - сіла біля нього білявка. - Мій мозок закипає від цього всього, що відбувається.

- Гадаю, що Раков пояснить ситуацію. Я йому покажу цю записку.

Трубан мовчки мотнула головою чоловіку на знак згоди.

- Тоді я поїду до нього, а ти будь обережною, - продовжив він, дивлячись стурбовано на дружину, яка від нервів помітно постаріла за ці місяці. Чоловік бажав якнайшвидше розплутати цю ситуацію та жити спокійним життям. Йому хотілося, щоб його найбільшими проблемами був новий ремонт у квартирі або заміна шини на автівці, а не погрози та фізичні розправи.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно