Олег Євгенович Авраменко - Первісна. Дорога на Тір Мінеган

про Первісну і знаю, що про неї відомо лише нашим сестрам… а ще твоїм гидким друзякам, які вчинили той зухвалий напад! То, може, й ти був серед них? І, либонь, прийшов рознюхати, що сталося далі? Гаразд, я скажу тобі, все одно ти не підеш звідси живим. Ваш напад призвів тільки до того, що Іскра сестри Ейрін пробудилася. Вона опанувала свою силу, здобула знання, і тепер ви зуби об неї зламаєте. Отак!

Випаливши це без найменших пауз, вона зупинилася перевести подих. А Шимас, відчувши полегкість від того, що Ярлахові плани захопити принцесу Ейрін провалилися, спокійно мовив:

— Ти й справді дурна, дівчино. Якби я був чорним, хіба став би до тебе приходити? Тобі ж мали сказати, що я прибув з Ленніру і там зустрічався з королем Келлахом. Він знає про Первісну Іскру своєї дочки…

— Атож, тепер знає, — урвала його Ріана вер Шонаґ. — Ясна річ, його сповістили про це. Але ти не міг так швидко доїхати, ти надто поквапився, дурню, не розрахував…

— Та хай тобі біс! — розсердився Шимас. — Я вже казав, що довідався про Первісну з пророцтва. Як не віриш, то перевір. Пророцтво про Першу доволі відоме, ти знайдеш його чи не в кожній книжці з історії передбачень. Там треба лише поміняти „сини“ на „дочки“ та „останній король“ на „останній князь“, і воно легко верифікується. Ваші найстарші вже мають про це знати. Келлах аб Тирнан, коли я розповів йому про своє відкриття, негайно надіслав їм листа.

— Якби це було так, я б знала. Я б неодмінно… — Молода відьма раптом замовкла, впертий вираз злетів з її обличчя, а натомість з’явилася розгубленість. — Через три… ні, чотири дні після нападу я бачила тут посланця з леннірськими гербами. Проте сестра Айліш сказала… Ні! Не могла ж вона так зі мною вчинити…

— На жаль, могла, — почувся від дверей спокійний голос, і тієї ж миті чари, що втримували Шимаса в кріслі, зникли.

До вітальні ввійшла низенька круглолица жінка у простій, без прикрас, зеленій сукні. Вона мала типовий для відьом вигляд — років під тридцять за мірками звичайних людей.

— Гадаю, ви професор аб Нейван? — звернулася новоприбула до Шимаса.

— Так, пані, — відповів він, підвівшись. — А ви, мабуть, леді Айліш вер Нів?

Жінка ствердно кивнула:

— Ви нагодились у невдалий час, професоре. Перепрошую за леді Ріану, вона нічого не знала про вас і, схоже, вирішила, що ви чорний чаклун.

— А що я ще могла подумати! — обурено вигукнула Ріана вер Шонаґ. Обличчя дівчини було бліде від гніву, карі очі люто виблискували. — Ти ж надурила мене, Айліш! Надурила нас усіх! Приховала, що є пророцтво про Первісну Іскру!

— Так вирішили найстарші, бо…

— Ага! Все ясно, найстарші! Без них не могло обійтися. Вони ж відмовляються визнати Первісну. А ти, як вірний цуцик, виконуєш усі їхні забаганки. Недарма ж…

— Замовкни, Ріано! — владно промовила Айліш вер Нів, миттю перетворившись із добродушної та лагідної жіночки на сердиту королеву. — І забирайся звідси. Негайно!

— Гаразд, я піду, — не виказавши ні найменшого страху, відповіла дівчина. — Тільки не сподівайся, що сидітиму, склавши руки. О ні, не сидітиму! — Вона запитливо подивилася на Шимаса. — То я правильно запам’ятала, професоре: „дочки“ замість „сини“ і „князь“ замість „король“?

Не чекаючи на відповідь, Ріана вер Шонаґ труснула головою, так різко розвернулася, що спідниці обвили її довгі стрункі ноги, і швидким кроком вийшла з кімнати.

Айліш вер Нів провела її поглядом і зітхнула:

— Зараз напише своїм подругам, а ті — своїм, і якщо, не дай Диве, згадає про вас, то вся наша секретність провалиться в Тиндаяр. Як же невчасно ви приїхали, професоре! Останні дні я провела в палаці, нікуди не виходила, чекала на вас, а варто було відлучитися на якусь годинку… Наша молодь просто схибнулась на Первісній! Поки це була лише теорія, ніхто й чути про неї не хотів, мовляв, наші Іскри однакові, тому всі ми сестри. А тепер багатьом закортіло, щоб у них була матір. Бачили б вони ту матір — мале дівчисько, якому ще немає й шістнадцяти… — Схаменувшись, що говорить про відьомські проблеми при сторонньому, вона досадливо поморщилася й сухо додала: — Ну, гаразд, професоре, прошу сідати. Будьте певні, вас більше не прив’яжуть до крісла.

Шимас повернувся на своє попереднє місце й обережно запитав:

— То ваші найстарші сестри й справді не визнають існування Первісної Іскри?

— Це наша внутрішня справа, професоре аб Нейване, — стримано сказала Айліш вер Нів, сівши в крісло, яке раніше займала Ріана вер Шонаґ. — Запевняю, вона жодним чином не стосується вас і розгаданого вами пророцтва. Ми вирішили до пори до часу приховати вашу історію, бо зараз наші сестри у Кованхарі ведуть стеження за маґістром аб Коналом. Ми сподіваємося захопити не лише його одного, а цілу ґрупу чорних чаклунів, утаємничених у найсекретніші плани Ан Нувіну. Погодьтеся, це в наших спільних інтересах.

— Безумовно, — підтвердив Шимас, хоч і відчув певний дискомфорт на думку про те, що в чаклунському місті відьми проводять власну таємну операцію, ще й спрямовану проти одного з маґістрів, хай навіть чорного чаклуна. А додаткової пікантності цій ситуації надавала та обставина, що все відбувалося з Шимасової подачі — адже ж це він повідомив відьом про Ярлаха аб Конала. Та іншого виходу не було, і з цим погодився навіть Іґан аб Кін, якого й досі часом згадували в Кованхарі через його гучний конфлікт з відьмами.

— Тож ви маєте розуміти, — вела далі Айліш вер Нів, — що наразі будь-яка згадка про вас і все пов’язане з вами буде вкрай небажана. Якщо до маґістра аб Конала дійдуть бодай туманні та суперечливі чутки, що буцімто ви живий, це його негайно сполохає. На жаль, чимало наших сестер мають властивий багатьом жінкам недолік — вони полюбляють пліткувати. І не лише між собою, це було б півбіди… Гм, як я розумію, Ріана визнала вас за