Ромуальд Неділько - Кресова книга справедливих

Джерело: J. Smyrska, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1997, № 20, с. 10–11.

Майдан, ґміна Новий Кропивник – село з перевагою польського населення над українським, яке налічувало близько 950 мешканців.

29 серпня 1943 року під час нападу на хату лісничого загинуло чотирнадцять осіб, серед них лісник Ян Питтнер та його внук. Українка-служниця врятувалася, незважаючи на те, що не хотіла виявити, де заховався господар, і сказала нападаючим, що це її дитина.

Джерело: J. Pit z d. Pittner, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 2005, № 77, с. 48–49.

Борове, ґміна Великі Мости – село, яке налічувало понад 700 мешканців, переважно українців; проживали тут також нечисленні поляки та євреї.

Весною 1944 року під час нападу на один з польських будинків врятувався чоловік на прізвище Гас (Гасс). Поранений, він доповз до сусіда-українця, який перев’язав йому рани та відвіз у Великі Мости.

Джерело: A. Gołąb, Powiat Żółkiew, „Na Rubieży” 1999, № 36, с. 21.

Бутини, ґміна Бутини – село, яке налічувало понад 2200 мешканців, переважно українців; мешкало тут також понад 120 поляків і близько 100 євреїв.

Влітку 1944 року, після знищення або вигнання всіх поляків, у селі залишилася одна жінка з двійкою малих дітей, яка приховувалася в сусіда-українця. Незважаючи на постійну загрозу, українець, наражаючи на небезпеку своє життя, вночі вивіз родину до Великих Мостів.

Джерело: A. Gołąb, Powiat Żółkiew..., с. 22.

Волиця, ґміна Великі Мости – село з перевагою польського населення над українським, яке налічувало близько 1000 мешканців.

У період загрози нападів УПА, з осені 1943 до весни 1944 років, деякі українці, серед них Марія Хижинська, Микола Хижинський, Анна Голота, Серафім Гуманюк, Василь Іваневич, Андрій Нагірний, Катерина Нагірна, Катерина Стодольна і Роман Стодольний допомагали своїм сусідам-полякам. Вони приймали на нічліг старших осіб і дітей, а молодим дозволяли спати у своїх стодолах і стайнях.

В ніч з 2 на 3 квітня 1944 року від рук УПА загинуло близько 20 осіб.

Під час нападу в Стефана Мармаша врятувалися дві польські родини. Він і його мати Анастасія надали значну допомогу при перевезенні останків до Великих Мостів. У 1944 році Стефан Мармаш був викрадений УПА і вбитий за допомогу, надану полякам.

Джерело: A. Gołąb, Powiat Żółkiew..., с. 33; C. Filipowski, „Moja ty biedna sierotko”, [у:] L. Kulińska, Dzieci Kresów II, Kraków 2006, с. 99.

Жовтанці, ґміна Велике Колодно – село, яке налічувало 4800 мешканців, переважно українців; мешкало тут також понад 500 поляків та близько 350 євреїв.

У березні 1944 року члени УПА вбили декілька поляків.

«Через якийсь час, – згадує Броніслава Ящишин, – тато з родичами на двох підводах поїхали до Жовтанців за картоплею з ям та кількома мішками пшениці. На зворотній дорозі до них приєднався українець Дмитро Жилинський з нашого села. Він моєму батькові показав скорочену гвинтівку без дула, так званий обріз, та сказав йому: „Я маю наказ вбити тебе, але сумління мені не дозволяє, більше сюди не приїжджай”.

На жаль, батько не послухав, не піддався також проханням моєї мами та поїхав на жнива. Додому він вже ніколи не повернувся. Був вбитий двома бандерівцями в лісі, а його останки вкинули в якусь яму. Про це нам говорила одна українка, синів і тестів якої також повбивали бандерівці. В ямі, куди вкинули тіло мого батька, лежали останки інших убитих, у цьому числі також українців, які засуджували злочини УПА».

Джерело: B. Jaszczyszyn, Byłam świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 36, с. 35.

Миклашів, ґміна Верхня Білка – польсько-українське село, яке налічувало близько 600 мешканців.

На початку червня 1944 року, повертаючись зі Львова, був атакований і обстріляний з вогнепальної зброї Юзеф Войдила. Як згадує його брат, Ян Войдила, нападаючі, «будучи переконаними, що жертва вже не живе, залишили його на дорозі. На місце злочину повернулися його дружина з матір’ю Юзефа – Марією Войдилою. Потерпілий був тільки поранений і притомний. Вони вдвох довели його до найближчої хати українця на прізвище Іван Пугач, який своїм возом відвіз пораненого додому, за що пізніше ті нападаючі дуже його побили. [...] На другий день керівництво АК з Білки Шляхетської прислало вози і відповідно озброєний конвой для евакуації пораненого та поляків, які знаходилися під загрозою. [...] На жаль, поранений отримав запалення легенів і помер 7 червня 1944 року».

Джерело: Свідчення Яна Войдили, „Na Rubieży” 2000, № 43, с. 14 і 18.

Милошовичі, ґміна Острів – польсько-українське село.

У Милошовичах, українець Михайло Жминка врятував свого сусіда Казимира Єднороґа та його родину, інформуючи нападаючих, що поляки вже втекли.

Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemianówce dnia 26 lipca 1944 roku, „Na Rubieży” 2003, № 66, с. 41.

Пустомити, ґміна Наварія – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало 1400 мешканців.

На пограниччі Семенівки і Пустомитів члени УПА вночі з 20 на 21 травня 1944 року винищили родину Сурм’яків. Під час поховання жертв на кладовищі в Пустомитах засудив злочинців греко-католицький священик. Убивці прийшли до церкви в