Мор Йокаї - Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка

— Отже, коли ти був королем, то віддавав усім накази, в тому числі і ельфам. Якщо ти був таким всемогутнім, тоді ти міг літати у повітрі, а отже, немає нічого неймовірного в тому, що ти зустрівся з першою дружиною. Тож я не розумію, в чому твоя проблема? Ти щось втратив?

— Нічого я не загубив! Навпаки, знайшов. На одного сина більше, ніж очікував.

— Він живий?

— Як би йому не жити? Інакше б я тут не стояв.

— Якщо він живий, отже існує. Його існування є фактом. А про факти сперечатись немає сенсу. Факти сильніші від суперечки.

Тоді я розізлився. Я говорив, він говорив і жоден з нас не слухав іншого. Наостанок ми збили капелюхи один з одного. Я заявив, що вирішення цієї справи не в його компетенції, а в компетенції Святого Престолу: там цей скандал не пройде безкарно. Та не так сталось, як гадалось.

Весь Німвеген наче велика родина: всі тут браття, куми, приятелі, хрещені, ще й на додачу страшенно моральні люди. Тут просто неможливо довести, що хтось вчинив щось аморальне. А якщо таке і трапилось, то всі тут намагаються це приховати. По закутках усі про це говорять та сміються, однак перед законом всі стають глухими, сліпими і німими.

Всі слуги, родичі та сусіди в один голос стверджували, що за моєї відсутності моя дружина була уособленням подружньої вірності. З дому вона виходила тільки в церкву, а до неї не приходив ніхто, окрім духівника. Вона навіть не пошила собі нового очіпка. Тож для моїх звинувачень не було жодних підстав.

Зате на якому фундаменті був її захист!

Написаний мною власноруч лист на китайському пергаменті. Неймовірна історія нашої зустрічі, завірена підписами семи бонз. Відомо, що бонзи такі ж поважні та шановані, як у нас члени капітулу. Вони ж-то мусять знати, чи існують в їхній країні ельфи Маймуна та Данеш? Те, що їх немає в Європі — це все через клімат. Адже слонів у нас також нема, однак вони існують. Хто посміє заперечувати існування слонів тільки тому, що їх не бачив? А священне писання: пророк Ілля, наприклад, вознісся на вогненній колісниці. Іона подорожував у череві кита. Якщо такі чудеса траплялися зі святими, то звести чоловіка з дружиною ельфам Маймуні та Данешу — всього лиш дитячі забавки.

А ще, в руках моєї жінки є докази тієї зустрічі: лінгама, котру в Європі не виготовляють, та шовкова тканина з драконами — таємницю виготовлення якої тут не можуть відкрити. Це беззаперечні докази.

Члени капітулу після довгих обговорень прийняли рішення та виголосили: хоча розуму людському не зрозуміло, яким чином фея на ім'я Маймуна, із Східної Індії, в години нічного сну, змогла полетіти на гору Арарат, посадивши на спину добропорядну містянку, а на світанку повернутися не поміченою ані прислугою, ані нічними сторожами, однак це більш вірогідно, ніж те, що респектабельна містянка, колишня вдова капітана, тепер дружина унтер-офіцера і індійського короля, порушила шлюбну обітницю. В Німвегені! Це ж просто нечувано! Ніколи подібного не траплялось (ніхто не жалівся), тож звинувачена в перелюбстві жінка визнається чистою і невинною, а батьком дитини ніхто інший, як «nuptiae denominant!»[72]

З цими словами мені на шию повісили дружину з дитиною — і роби, що хочеш.

(Великий князь так реготав, що підборіддям поламав накрохмалений комір: «До чого ж кумедна історія! Не проміняв би її навіть на осідланого коня! Вирок суддів: запиши, що тобі наснилося, і воно стане реальністю!»

— Та чи так воно було насправді, як ти розповів? — запитав солтис.

— Честю клянуся… та що я таке кажу? Клянуся мотузкою на своїй шиї, що саме так все і було. Можете поцікавитись у влади міста Німвеген. Бо випадок цей занесений до міської хроніки через свою унікальність. І саме це виправдає вчинок, який потім я зробив і про який розповім.

— Але вже завтра!)

Ну що ж, що сталося те сталося. Я розумів, що не перший, з ким доля зіграла подібний жарт. Раз інші не померли, то і я якось переживу.

У німвегенців є один жахливий звичай, котрий відрізняє їх від інших звичайних людей. У деяких країнах, якщо мужчину спіткає нещастя, коли його дружина сплутається з іншим, завжди сміються поза його спиною; а реально йому завжди відчинять двері, аби він помістився разом з рогами. А тут чоловіка висміюють та глузують над ним прямо в очі. Жінці вибачають її оступ, а от на чоловікові відриваються, що є сили.

Тож я прийняв рішення пробачити своїй дружині і закрити на все очі. Але варто було мені вийти на вулицю — господи помилуй! Кожен зустрічний іменував мене «ваша величність» і вважав, що корона мені дуже личить. Один навіть запитав, чи не навідувалась до мене фея Маймуна? Інший сказав, що бачив лелеку в небі, який ніс у своєму дзьобі малюка. Варто було мені десь зняти капелюха, як у ньому з'являлися дірки. А на запитання: «хто це зробив?» мені відповідали, що це зробили мої роги. По пошті мені прислали «диплом тюхтія». Вночі вони приходили під мої вікна і оспівували моє життя в глумливих пісеньках. А на ранок на моїх