Джаред Мейсон Даймонд - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Гайд-Парк, свою станцію Кінгз-Кросс і свою Оксфорд-стріт — точнісінько, як у Лондоні. Переважна більшість австралійців були не лише білими, а білими британцями. Австралійські харчі до нудоти нагадували традиційно британські: ритуальне смажене м'ясо в неділю; у величезній кількості крамниць — смажена риба і картопля фрі; незмінна баночка маргарину Vegemite — австралійського аналога британського Marmite. Було повно барів у британському стилі, де одне приміщення призначалося винятково для чоловіків, а друге (так званий дамський зал) — для чоловіків і жінок. Час роботи цих закладів жорстко обмежувався, як і в тодішніх британських барах. Альтернативою традиційним британським були переважно італійські, грецькі, іноді китайські ресторани.

Відтоді я побував в Австралії з десяток разів, тож мав змогу спостерігати, як вона змінювалася. Символом цих змін для мене стало те, що я побачив там в 2008 році, коли зі своїм сином Джошуа приїхав до Австралії, щоб провести семестр у Квінслендському університеті в Брісбені. Йдучи студмістечком, я відчув, що потрапив не до Австралії, яку знав колись, а до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, бо багато студентів, яких ми зустрічали, були азіатами. Австралія більше не була переважно білою і британською.

В 1964 році фундаментальна реалія австралійського суспільства полягала у тривалому протиріччі між географічним розташуванням Австралії, з одного боку, та складом її населення і емоційно-культурними зв'язками — з іншого. Населення Австралії та її національна ідентичність були переважно британськими (фото 7.1). Однак Австралія розташована майже за півсвіту від Британії — в південній, а не в північній півкулі, на відстані 8-10 часових зон у східному напрямку. Австралійський ландшафт з його кенгуру, ссавцями, що відкладають яйця, гігантськими зимородками кукабарра, великими ящірками, евкаліптами та пустелями є найдивовижнішим (і найменш британським) ландшафтом серед ландшафтів усіх континентів, заселених людьми (фото 7.2). Географічно Австралія розташована значно ближче до Китаю, Японії та інших східно-азійських країн, ніж до Європи, і в 50 разів ближче до Індонезії, ніж до Великої Британії. Однак, прогулюючись австралійськими вулицями в 1964 році, я не бачив жодних ознак її географічної близькості до Азії.

Але коли я привіз Джошуа до Брісбена 44 роки по тому, сусідство Азії стало очевидним завдяки великій кількості азіатів (фото 7.3), а також японських, тайванських та в'єтнамських ресторанів. Офіційна політика «Білої Австралії», яка забороняла в'їзд азійським іммігрантам, а також неофіційна політика, що віддавала перевагу британцям, а не білим європейцям, канула в Лету. Проте мовою Австралії досі є англійська, королева Великої Британії досі є символічною главою держави, а прапор Австралії досі містить зображення прапора Британії. Австралія — чудовий край, що займає перші місця в рейтингу найбажаніших для проживання країн, де населення найбільше задоволене своїм життям, а тривалість життя є однією з найбільших у світі. Це одна із тих країн, до яких я серйозно подумував перебратись. Австралія — британська і водночас не британська. Що ж спричинило ці вибіркові зміни за ті десятиріччя, впродовж яких я відвідував Австралію?

Ознайомившись з історією Австралії на наступних сторінках, поміркуйте про те місце, що його вона посідає серед інших п'яти країн, кризи яких ми досліджували. Подібно до Німеччини, розглянутої в попередньому розділі, і на відміну від чотирьох країн, описаних у розділах 2-5, Австралія зазнала кризи, яка не вибухнула протягом одного дня. (Щоправда, важливим чинником були три збройних напади японців протягом 71 дня в 1941-1942 роках.) Але австралійська криза, подібно до німецької, значною мірою була спричинена Другою світовою війною. Як в Німеччині, так і в Австралії війна довела, що традиційні національні сценарії виходу з кризи стали неефективними, але її вплив мав для Німеччини більш катастрофічні (і більш переконливі) наслідки, ніж для Австралії. Основним питанням для австралійців, причому значно більшою мірою, ніж для мешканців будь-якої іншої країни, розглянутої в цій книзі, стало питання національної ідентичності: хто ми такі? Друга світова війна підштовхнула австралійців до усвідомлення того, що їхнє глибоко вкорінене уявлення про свою країну як про другу Британію, розташовану на протилежному боці планети, стає старомодним і вже не відповідає тим обставинам, в яких опинилася Австралія. Проте однієї лише війни було недостатньо, щоб змінити уявлення австралійців про себе та свою країну.

Навіть один конкретний індивід не відразу спроможеться дати відповідь на запитання «хто я такий?» А для цілої країни, в якій проживають мільйони людей, розділених на групи з різними поглядами на свою ідентичність, знадобиться значно більше часу, щоб з'ясувати, «хто ми такі». Тому не дивно, що австралійці й досі намагаються розібратися з цим питанням. Це здається парадоксальним, але, хоча подолання кризи в Австралії відбувалося повільно — настільки повільно, що багато австралійців навіть не вважали це кризою, — Австралія є єдиною серед досліджуваних нами шести країн, в якій реалізувався найширший комплекс взаємопов'язаних змін, запроваджених протягом надзвичайно короткого періоду часу (19 днів у грудні 1972 року). Ці та інші події видаються мені значущими для історії Австралії, яку ми стисло розглянемо на наступних сторінках.

-

Приблизно через 50 тисяч років після того, як Австралію заселили предки австралійських аборигенів, у січні 1788 року на одинадцяти кораблях, які вирушили із Британії, туди прибули перші європейські поселенці. Ту флотилію британський уряд послав не тому, що вважав Австралію чудовим місцем, привабливим для британських поселенців, а тому, що в Британії різко збільшився контингент каторжників, яких хотіли спекатися, відправивши їх якомога далі. Як підходящі віддалені території були названі Австралія та тропічна Західна Африка, але невдовзі з'ясувалося, що остання небезпечна для європейців через тропічні хвороби. Австралія ж начебто пропонувала численні вигоди: вона була розташована значно дальше, ніж Західна Африка; відомостей про її небезпечність для європейців не існувало (і вона справді виявилася переважно безпечною); до того ж Австралія могла стати потенційною тихоокеанською базою для британського ВМФ, торгових та китобійних суден, а також для постачальників деревини та льону. Тому вибрали Австралію, саме ту місцевість, де згодом виникло місто Сідней.

Так званий перший флот складався з 730 каторжників, їхніх охоронців, адміністраторів та офіцера британського ВМФ — губернатора. За першим флотом припливли інші, з новими партіями каторжників, яких оселили на території сучасного Сіднея та в інших чотирьох місцях Австралійського континенту. Невдовзі до каторжників та охоронців приєдналися вільні британські поселенці. Проте навіть 32 роки потому, в 1820 році, європейське населення Австралії складалося з 84 % каторжників та колишніх каторжників, і їх відправка з Британії до Австралії тривала аж до 1868 року. Вижити й розбагатіти в далекій Австралії було важко, тому сучасні австралійці, чиїми предками були каторжани, вважають це чимось на