Мері Горн - Згадай, Мері Горн

 — Знаєш, для мене настільки дивна поведвнка батька. Відчуття що ввн приховує щось від мене. Я памятаю як він тоді сварив мене у свожму кабінеті. І знаєш...після того він зараз трішки не таким. 

Я задумалася перш ніж відповісти.

— Макс...можливо він просто перелякався? Знаєш, декому щоб почати цінувати варто втратити. Можливо в тебе просто спрацьовує інстинкт. Але я ж бачила його суворим до тебе і тепер. І це справді дві різні людини. І признайся, тобі набагато більше подобається люблячий батько ніж той вічно не задоволений.

— Можлмво ти маєш рацію і я просто себе накручую, — прошепотів Макс. — В тебе є плани на вечір?

Мої брови злетіли вгору. 

— Ні...-сказала я в передчутті запрошення на побачення.

— Чудово, підемо у зал.

Я здається надто розпачливо видихнула викликаючи посмішку у Макса. 

— Ти точно очікувала чогось більшого - сказав він сміючись.