Галлея Сандер-Лін - Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін

Глава 26

Залишок тижня минув у майже виснажливих тренуваннях і не менш інтенсивних спробах набути часткової драконячої форми й таки випустити крила. Сніжана гігантськими кроками просувалася у світ магії та освоювала все нові й нові заклинання, починаючи з найпростіших і переходячи до складніших. Привести себе до ладу, підживитися силами, притягнути до себе предмет, відштовхнути кривдника... До повноцінних бойових чар або магії створення ще не доросла (хіба що навчилася начаровувати собі найпростішу шубку з усіх можливих), але базовий рівень потроху освоювала.

— Тепер давай змоделюємо напад, — запропонував наставник на одному з післяобідніх тренінгів. — Нехай навіть це буде не ворог, а просто хтось із негативно налаштованих адептів. Багато хто захоче перевірити, чого ти варта, тобі треба бути готовою до цього.

— Давай змоделю... — почала було Сніжа, але в неї вже вдарився енергетичний потік і відкинув на кілька кроків назад, ледь не перекинувши на спину. — Гей, попереджати ж тре... — ще один потік не дав договорити й таки змусив розтягнутися на підлозі.

— Ах ти підлий лис! — дівчина ривком схопилася на ноги, але сніжний батіг, обвившись навколо її щиколодки, знову перекинув Сніжу і відкинув в інший кінець зала.

— Противник не стане чекати, поки ти прийдеш до тями, а битиме на випередження, — магістр Д'ардженто діяв настільки швидко, що вона просто не встигла начарувати навіть найпростіший щит, створювати який він її навчив, не кажучи вже про атаку у відповідь. А вже коли батіг не надто сильно, але досить відчутно пройшовся по її філейній частині, змусивши заверещати і притиснути долоні до сідниць, терпінню Сніжани прийшов край.

— Ну тримайся! — ойкаючи і зойкаючи, вона пальнула по вчителю простенькою енергетичною кулькою, яка розвіялася на підльоті до викладача, проте дівчина не здалася і пустила слідом ще одну і ще.

Надто захопившись атакою, знову не встигла виставити щит і отримала черговий ляпас батогом, уже сильніший. Тоді Сніжка зробила акцент на захист. Спочатку закрилася щитом, а тільки потім почала плести заклинання. Щит витримав три атаки і розсипався, і Сніжа, кинувши плетіння атакуючих чар, знову зайнялася щитом, але не встигла і відхопила ще один ляпас.

— Ну це вже не смішно! — сніговий вихор, що піднявся навколо неї, розійшовся енергетичною хвилею, розкидавши по залу тренувальних манекенів.

— Хм, значить, таки гнів… — констатував Себ, що сховався за щитом. — Так, сильна емоція.

— То ти експерименти на мені ставиш? — вигукнула Сніжана — і вщент рознесла тренувальну вазу, після чого знесилено впала на підлогу: сил зовсім не залишилося, тому що дві останні спонтанні атаки вивільнили пристойну кількість енергії.

— Непогано, — чорно-бурий подав їй накопичувач, бо її власні вже спорожніли. — Гадаю, на сьогодні достатньо, а завтра наполегливо відпрацьовуватимемо елементарні щити, щоб їх створення дійшло до автоматизму. І вже потім візьмемося за атаки, хай і найнижчого рівня.

Наступного дня все продовжилося ще інтенсивніше. Але треба віддати належне перевертню, бачачи, як підопічна щиро старається і не лінується, Себастьян усе більше її підбадьорював, ніж лаяв, та й Тівер був за господиню всіма лапами.

— Давай-давай, — примовляв він, — покажи цьому лисярі, що з тобою треба рахуватися!

Ну і як тут було не показати, коли власний фамільяр майже вимагав?! Та й Себастьяну хотілося дещо втерти носа, аби не думав, що Сніжа ні на що не здатна слабачка.

А от присутність Рінара, як і раніше, залишалася невловимою, наче його й не було поруч. Стало цікаво, як і коли він себе проявить, хоча перевіряти все ж таки не дуже кортіло. Нехай краще у нього не буде підстав явити себе світові. Проте від думки, що привид десь поруч і стоїть на її захисті, ставало трошечки легше.

— Я тут подумала... — почала Сніжа, коли вони всією компанією йшли на вечерю. — А чому мене довірили охороняти тим, хто проклятий Темрявою? Хіба сніжні не сахаються від подібних до вас? А тут я, вся така цінна для них...

— Тому й довірили, — озвався лис. — Саме ми, несучи в собі частинки Темряви, маємо до неї більшу опірність і можемо зменшити шкоду, яку вона здатна тобі завдати. А те, що до тебе спробують дістатися темні, не викликає жодних сумнівів. Втім, як ти вже знаєш, не лише вони...

Так, вона зараз справжній ласий шматочок і приманка для неприємностей. І найприкрішим було те, що на неї полюють ще й свої ж сніжні. Мало їм ворогів, то ще й власні побратими готові ніжку підставити.

Натомість сьомий Неверваль ставився до згаданої проблеми більш філософськи і при необхідності готовий був стерти з лиця землі не тільки темних, а й тих сніжних, які наважаться виступити проти. В цьому питанні він мав справжній драконячий темперамент. А от із підопічною поводився куди лояльніше, навіть у порівнянні із Себастьяном, і це додавало йому в очах Сніжани ще купу додаткових балів.

— Ну ж бо, зосередься й уяви, що ти вже випустила крила. Он вони, у тебе за спиною, я їх майже бачу... — надихав він дівчину, яка безуспішно намагалася виконати часткову трансформацію.

— Я дуже хочу, правда, але...

— Не біда, якщо відразу не вдасться перетворитися. Не сьогодні, так завтра, не завтра, так післязавтра: у нас іще кілька днів у запасі, — заспокоював дракон. — Просто подумай про те, як чудово там, у небі. Летіти, ні від кого не залежачи, парити, підставивши обличчя морозному повітрю, і ковзати в повітрі, піддавшись повітряним потокам...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍