Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Гризуни із задоволенням пожирали комах, черв'яків та іншу дрібноту, щось більше їло гризунів, кажани полювали на всіх, тут уся живність жила в нескінченній сутичці всіх з усіма і кожен за себе. І так далі вгору по харчовому ланцюжку. Нейтральні та цілком нешкідливі дерева і чагарники також щось перетравлювали, і тільки комусь із необережних звіряток варто опинитися в межах досяжності їхніх наїжачених довгих гачкуватих колючками гілок. Був присутній набір майже всіх видів, що я зустрічав в аномальних світах, схоже вони всі з якогось одного світу, а потім рознесеного по всіх інших, де я вже бував. А може бути й таке, що вони вже в різних світах за століття еволюціонували в інші підвиди, це зоолог має розбиратися, але, як на мене, взаємозв'язок простежується.

Тех оцінив ситуацію, що панувала в руїнах, як середній ступінь небезпеки та запропонував знайти інший вихід з аномалії, що веде до нас на базу. За аналізом ситуації здійсненої нейромережею найкраще влаштуватися нам де-небудь якомога далі від руїн, що кишить аномальними тварюками. Одиниці нічого не зроблять, а натовп нас може зім'яти. Пару кажанів, що настирливо літали над головою, Тех збив з голкомета, бо вони вже почали полювати за дронами. Там, де вони впали, одразу ж почалася якась метушня.

Розвідники були в режимі пошуку аномалій та істот, вони зробили коло найближчими руїнами, розширили поле і знайшли за метрів п'ятдесят вихід у наш світ, на інший бік бази. Тепер можна рухатися, перебіжками й страхуючи один одного ми дісталися до шуканого виходу.

- Усе, Мік, відчиняй, час на вихід, - скомандував Тех, а після перевірки периметра на небезпеку, ми зібрали усіх розвідників та перейшли.

Я відкрив псі впливом мембрану і пішов першим на нашу базу, схопивши кота під пахву, йому набридла наша бездіяльність у цьому аномальному світі, хотілося влаштувати полювання, а ми намагалися не створювати багато шуму, невідомо скільки тут водиться тих здорових кажанів. На його полювання не має часу. Ця частина бази зустріла нас запустінням і товстим шаром незрозумілої мені гидоти, що лежала практично на всьому. Розвідників знову вперед. Світла не було і слідів на підлозі теж, я торкнувся ногою злежалої субстанції, схожої на попіл.

- Тех, що це. - кота тримав на руках, мало яка гидота. Повітря тут було в порядку, я якось пізно схаменувся і не подумав про його захист.

- Це порошок, який гасить пожежу в приміщеннях. Схоже десь була пожежа і спрацювала автоматична система пожежогасіння.

- ШІ зв'язок є?

- Так.

- Можеш визначити, де ми вийшли?

- Далі буде кімната контролю, а кімната з кластерним ШІ лабораторії далі по коридору.

Тех підійшов до перших дверей на шляху і спробував відчинити. Панель із легким чмоканням розліпила гумові ущільнювачі, що склеїлися від часу, та відкрила прохід у кімнату. У ній панувала така ж сама темрява.

Я тим часом пройшовши кілька десятків метрів коридором, знайшов відкритим центральний пост охорони п'ятого рівня. Тут були розбиті частина екранів і перевернуті столи та стільці, пульт контролю лабораторій і приміщень був на вигляд цілий. Підійшов Тех, перевірив його стан, витягнув із надр свого скафандра резервну батарею і ткнув її десь знизу. Загорілися кнопки, цілі екрани, загуділа сирена, голос дівчини лунав звідкись зверху. Він, попереджав про пошкодження в лабораторіях, приміщеннях, відмови системи пожежогасіння, блокування небезпечних зон тощо. На стіні була проекція бази з пошкодженими та заблокованими зонами. Схоже кіборг прокручував останній запис на пульті, ШІ теж під'єднався і звантажував дані з пульта. На одному з уцілілих екранів бігали люди, тварини, хтось із кимось бився. Відбувалася повна плутанина, хто за кого і куди біжить. Схоже, весь рівень опинився в ізоляції, а люди зазнали якогось впливу і поступово божеволіли. Далі картинки замиготіли та запис закінчився, загалом було даних за кілька днів із близько 30 камер. Подивимося в спокійнішій ситуації. Може після перегляду буде зрозуміло, через що все почалося.

Тех знеструмив пульт та ми вирушили до кімнати з кластером ШІ. Коридор, по якому йшли, оточували лише лабораторії, куди ми по ходу заглядали, вони являли собою яскраве підтвердження запустіння і розрухи. У деяких кімнатах лежали мумії людей, а в деяких все було перевернуто догори дном. Надані самій собі, лабораторії, в яких вимкнули вентиляцію і чергових дроїдів прибиральників, поступово, з року в рік, приходили в дедалі більший занепад, вкриваючись шарами пилу і бруду. Хоча звідки тут пил якщо все це було заблоковано на роки. Потрібно розбиратися далі.

ШІ нас вів коридорами п'ятого рівня. На картинці, що виникла перед очима, підсвітилися потрібні двері з ШІ лабораторії, схоже, зачинені. Кіборг знайшов технічний люк, подав на двері та панелі живлення, ввів код доступу. Десь усередині спрацювали блокувальні замки, і двері з неприємним скрипом відчинилися, піднявши в повітрі хмару багаторічного пилу. Простягнувши руку, Тех відчинив двері й підсвітив всередину. На тлі темного провалу вихлюпнулася хмара пилу з крупицями темної кіптяви. Він простояв кілька секунд на порозі, оглядаючи все всередині, а потім сміливо ступив усередину.

Мій промінь яскравого ліхтаря висвічував вкриті подекуди кіптявою пожежі стіни, запорошену підлогу і товсті джгути силових кабелів та гофрованих гнучких труб місцевої мережі, які тягнулися вздовж кімнати. Подекуди зі стін випирали серверні шафи, на основі кристалів, призначені, мабуть, для зберігання інформації. Біля однієї з них сидів безголовий скафандр, схоже, хтось тут теж ховався. Шолом валявся на підлозі поруч на рівні попереку, а трохи далі лежала зброя. Через кілька метрів праворуч у стіні з'явилися ще одні двері. «Кластерна ШІ» виголошував напис.

Тех відчинивши їх у той самий спосіб, що й попередні, увійшов. У центрі великого приміщення розташовувався постамент зі схожими на корабельний ШІ пристроями та кілька темних місткостей на кшталт колб, що стояли уздовж стін, до них приєднувалися по стелі різні за перетином труби. Їх було багато, вони перепліталися настільки химерно, що у світлі ліхтаря нагадували клубки отруйних змій, що ворушилися. Я не мимоволі відсахнувся, хоча не страждав на геронтофобію - страх змій на підсвідомому рівні, але читав десь, що це від народження страх, який природа «вбудовує» у психіку людини. Гаразд заспокоймося, кіт поводиться спокійно, це вже добре, пустив його тут на підлогу, чистіше буде ніж в коридорі, а сам пішов оглядати приміщення.