Олена Гриб - "Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб

– Наприклад, неслухняній кри… Та що б тебе!

Кулак Ріка пройшовся по вилиці Ендера, лезо рукавички увійшло в мозаїку за сантиметр від його обличчя.

– Зовсім здурів? – Шаєрон відскочив і стукнувся потилицею в камінь.

– На відміну від нинішнього шаєра, мені можна показувати почуття. Щось не так? Чому ти нариваєшся, але не згоден тримати удар?

– Тому що ти… Трясця!

Шматок стіни за їхніми спинами від’їхав, у кімнату широкою смугою впало світло з коридору.

– Як ся маєте, леді Айро? – встиг запитати з-за порогу шаєрон Вікард, перш ніж йому на очі потрапила вся наша компанія.

«Для повного комплекту не вистачає тільки шаєра Рікадора ріє Нордеса», – я помітила на стегні Вікарда розстебнуту кобуру і заступила Ріка.

– Пропоную розійтися по домівках і обговорити все вранці. – Дуже не хотілося, щоб у шаєра-предка знову стріляли через мене. – Будь ласка.

– Підтримую. – Ендер бочком протиснувся до виходу. – За що?!

Вікард, що відважив йому ляпаса, невдоволено насупив брови.

– За безвідповідальність! – гаркнув на весь коридор. – Сіре?..

Рік з несамовитим тріском висмикнув леза зі стіни.

– Ти, – вказав на нового гостя, – прийшов до неї, – кивнув на мене, – зі зброєю? Та що ж ви за люди такі?!

– Звичайні. – Вікард відступив. – І… Стоп!

Останнє стосувалося Жаклін Сон, яка почимчикувала геть з обривками покривала на руках і виразом дикого жаху на обличчі.

Вона не зупинилася. Тихенько підвиваючи, помчала до ліфта. Схоже, наше збіговисько погано вписувалося в її картину світу.

За нею побіг охоронець.

– Переслідування номер п’ять! – крикнув йому Вікард. – Коли втомиться, зменшіть темп до четвірки.

– Так, сіре!

І через хвилину я залишилася на самоті.