Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

Глава 31. Владислав

Коли я відчиняю двері, що ведуть на дах, Кіра не розуміє, що відбувається. Та я й  сам не зовсім розумію.

Тільки ось вона не може зрозуміти, чому замість нашого будинку ми приїхали зовсім в інший кінець міста, а я - якого біса тут роблять музиканти, а ще кульки, ціла купа довбаних кульок!

Коли я говорив, жодних повітряних куль з написами «Я тебе кохаю», я мав на увазі взагалі жодних куль! Але ж ні, ці організатори почули, що я готовий заплатити за все втричі більше, і, схоже, запхали мені пакет «Максимум».

Переводжу погляд на уражену дівчину і намагаюся заспокоїтись. Головне, що їй подобається. А за захопленим поглядом і очима, що горять, можу з упевненістю сказати, що їй подобається. Вона відкриває і закриває рота, не вимовляючи ні слова, дивиться то на мене, то на всю цю «красу» і через кілька хвилин таки відмирає.

- Це... це все для мене? - шепоче вона і кидається до мене з обіймами.

Музиканти старанно виводять мелодію – добре, хоч не вальс Мендельсона, – і високі звуки скрипки, як докучливий комар, ріжуть мої вуха. Я хочу вигнати і скрипаля, і саксофоніста, але стоїчно терплю це все, адже Кірі подобається.

- Це все схоже на казку, і мені страшно, що коли годинник проб'є опівночі, все розчиниться.

- Хіба що в це місце вдарить блискавка і все згорить. Ходімо. – Беру її за руку та веду до столика. - Це тобі. - Простягаю букет білих троянд і не можу відірвати погляд від збентеженої дівчини.

Саме зараз я розумію, наскільки сильно вона відрізняється від Міли. Моя колишня дістала б телефон, зробила сотні фото і відразу ж запостила б їх у всіх соціальних мережах. Кіра ж, здається, зовсім розгубилася, стоїть посеред даху, обхопивши двома руками важкий букет, і не зводить очей з музикантів.

Я вирішив узяти все у свої руки. Підштовхую її до диванчика, забираю квіти, ставлю їх убік і влаштовуюся поруч із дівчиною.

Мовчки розливаю по келихах шампанське, мовчки спостерігаємо за містом з висоти двадцять п'ятого поверху і мовчки дивимось один на одного.

Я роздягаю Кіру поглядом, гладжу по нозі під столом, провожу по стегнах, цілую її час від часу. Але я хочу більшого і зрештою не витримую:

- Все-все, ви своє відпрацювали, можете йти. - Повертаюся до музикантів і не відриваю від них погляду, поки вони не ховаються за дверима. А потім зриваюся і накидаюсь на Кіру. На це я чекав весь вечір.

- Вла-аде, - стогне вона, коли я одним рухом саджаю її до себе на коліна, змушуючи обхопити мене ногами, стискаю тонку талію і припадаю губами до її шиї.

Як же хочеться, щоб вона назвала мене моїм справжнім ім'ям, але як потім пояснити, навіщо я брехав? Тому задовольняюся цим її протяжним «Вла-адом» і стягую тонку маєчку.

Відчуваю, як Кіра тремтить у моїх руках, і я готовий пробачити організаторам вечора і музикантів, і кульки тільки за те, що замість незручних стільців тут м'який маленький диван.

- А як же машина? - Запитує Кіра, коли я намагаюся стягнути з неї спідницю разом з трусиками.

- До неї ми ще дістанемося, пробач,  але в мене більше немає сил триматися.

- А якщо сюди хтось зайде? - шепоче, коли я обхоплюю губами її затверділий сосок.

- Тоді йому відкриється чудовий вид на мою дупу. - Опускаю її на диван і поспішаю розстібнути пояс на джинсах.- Трохи не за розміром, - сміється Кіра, коли я намагаюся влаштувати нас зручніше на дивані, який явно не призначений для сексу.

- Ну, це краще, ніж кабіна Чортового колеса, погодься. - Але відповісти Кіра не встигає, одним різким поштовхом я входжу в неї, і мене не змогли б зупинити ні кінець світу, ні торнадо, ні кульки, які б'ють мене по дупі при поривах вітру.

Щоразу секс із Кірою зовсім різний. Іноді ми можемо годинами пестити один одного, не дозволяючи доходити до бажаної розрядки, а іноді, як зараз, ми зриваємося з ланцюга і це триває не більше п'яти хвилин.

Її гучний стогін, мої різкі поштовхи, її нігті, що дряпають мою спину, і мої пальці, що стискають її тіло настільки, що вранці напевно проявляться синці. Все це дико заводить, і, коли я відчуваю, як вона б'ється в екстазі, більше не стримую себе.

- Не бути нам переможцями марафонів, - сміється вона, притягуючи мене до себе за шию.

- Натомість на коротких дистанціях ми були б переможцями, погодься? - намагаюся заспокоїти своє серце, що шалено б'ється, але, дивлячись на оголене тіло дівчини і її  погляд, заспокоїтися зовсім не виходить.

Ще якийсь час ми лежимо, тісно притиснувшись один до одного, дивимося в небо, шкодуючи, що в межах міста майже не видно зірок, розмовляємо про всяку нісенітницю - і нічого конкретного про наше майбутнє та стосунки. А потім неохоче все ж таки приводимо себе в порядок і йдемо до ліфта.

- Як щодо того, щоб влаштувати зупинку ліфта? - Втискаю Кіру в стіну ліфта і не відриваю погляд від її припухлих губ.

- М-м-м, приваблива пропозиція, але я все-таки волію дістатися машини. - Проводить своїми пальчиками по джинсам, у тому самому місці, де мій член вже готовий розірвати тканину.

- Тоді як забажає жінка. - Відсуваюсь від неї і відходжу в інший кінець ліфта, при цьому ми невідривно дивимося один на одного, а ця бестія спеціально проводить язичком по своїх пухких губах, обіцяючи мені рай.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍