Джеремі Макбрайд - Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес

яких перебували заявники). Тому не можна говорити, що між тими, хто виконував функції обвинувачення, і тими, хто здійснював судові функції, була яка-небудь структурна незалежність, і уряд не доводив, ніби вона була.

46. Отже, Суд вважає очевидним, що побоювання панів Вітфілда, П’ютера та Ґаскіна щодо незалежності й неупередженості винесених щодо них судових рішень були об’єктивно виправдані, і, як наслідок, що ці рішення були несправедливими...

4. Безсторонність
а. Участь на попередніх етапах

«Норт’є проти Нідерландів» (Nortier v Netherlands), 13924/88, 24 серпня 1993 року.

33. Суд нагадує, що вирішальне значення мають не суб’єктивні побоювання підозрюваного, хоч би які вони були зрозумілі, а те, чи його побоювання, з урахуванням конкретних обставин справи, можна вважати об’єктивно виправданими ...

Саме лише те, що суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук (Meulenbroek) ухвалював рішення на досудовій стадії, зокрема рішення щодо попереднього ув’язнення, не можна саме по собі вважати підставою для сумнівів в його неупередженості; значення має обсяг і характер цих рішень.

34. Окрім рішень, пов’язаних із попереднім ув’язненням заявника, суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук ніяких інших рішень на досудовій стадії не ухвалював, за винятком рішення задовольнити подання прокуратури про психіатричну експертизу заявника, яке останній не оспорював. Своїх повноважень слідчого судді з іншою метою він не застосовував.

35. Що ж до його рішень стосовно попереднього ув’язнення заявника, то вони могли б слугувати виправданням побоювань щодо неупередженості судді тільки в особливих обставинах... У цій справі жодної обставини такого роду не було... Запитання, на які суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук мав відповісти при ухваленні цих рішень, були відмінними від тих, що мали вирішальне значення для його остаточного судового рішення. Виносячи ухвалу про наявність «серйозних ознак» щодо заявника, його завданням було лише встановити загалом факт наявності в прокуратури достатніх підстав, якщо їх не буде спростовано, для висунення обвинувачень проти заявника... До того ж заявник вже визнав обґрунтованість цього обвинувачення, та й воно на цій стадії вже було підкріплене додатковими доказами ...

37. За таких обставин заявникові побоювання щодо браку безсторонності у судді в справах неповнолітніх Мейленбрука не можна розглядати як об’єктивно виправдані.

«Фаррантеллі і Сантанджело» (Ferrantelli and Santangelo v Italy), 19874/92, 7 серпня 1996 року.

59. ... У цій справі побоювання щодо браку безсторонності були породжені двоякою обставиною. По-перше, у судовому рішенні від 2 червня 1988 року Апеляційного суду присяжних Кальтанізетти (Caltanisetta) під головуванням судді П. ... містилися численні посилання на заявників та їхню роль у нападі на казарми. Зокрема, були згадані «співвиконавці» подвійного злочину і «чіткі свідчення Дж. В. про те, що відповідальні за фізичне виконання вбивства Дж. Дж. разом із Сантанджело», і підтверджено, що пан Феррантеллі допомагав в обшуку казарми і транспортуванні майна, що належало карабінерам. По-друге, у вироку Палати у справах неповнолітніх Апеляційного суду Кальтанізетти від 6 квітня 1991 ... про засудження заявників наведено численні витяги з рішення Апеляційного суду присяжних щодо Дж. Дж. Головував же на засіданні Палати у справах неповнолітніх і, власне, був доповідачем знову ж таки суддя С. П.

60. Ці обставини є достатніми для того, щоб визнати побоювання заявників з приводу браку безсторонності Палати у справах неповнолітніх Апеляційного суду Кальтанізетти об’єктивно виправданими.

«Пероте Пеллон проти Іспанії» (Perote Pellon v Spain), 45238/99, 25 липня 2002 року.

51. Суд, відповідно, вважає, що за обставин цієї справи безсторонність судової інстанції, яка ухвалювала рішення, може викликати серйозні сумніви, оскільки її голова разом із суддею-доповідачем неодноразово долучались до справи на етапі розслідування, зокрема, відхиливши апеляцію проти ухваленого розпорядження про винуватість заявника та рішень щодо подовження терміну попереднього ув’язнення заявника. Суд вважає, що висловлені у зв’язку із цим побоювання заявника можна вважати такими, що мали під собою об’єктивне підґрунтя...

«Екеберґ і інші проти Норвегії» (Ekeberg and Others v Norway), 11106/04, 31 липня 2007 року.

34. Перше питання полягає в тому, чи можна ставити під сумнів неупередженість Високого суду з огляду на те, що суддя Ґ., яка брала участь у розгляді в складі колегії трьох професійних суддів, була перед тим причетна до ухвалення рішення ... про відхилення поданої четвертим заявником апеляції на рішення міського суду від 10 червня 2002 року про продовження його терміну тримання під вартою...

38. ... на підставі статті 172 Кримінально-процесуального кодексу, яка ставить умову про наявність підкріпленої особливими доказами підозри, що це саме він скоїв злочин, в якому його обвинувачено. Згідно з відповідним національним прецедентним правом, засудження в першій інстанції зазвичай дає достатні підстави вважати, що цю умову виконано, проте рішення з цього питання усе ж належало ухвалити самому Високому судові. Отже, слід припускати, що Високий суд самостійно оцінив те, чи була щодо четвертого заявника саме така підозра...

40. Зважаючи на вищенаведене, Суд доходить висновку, що четвертий заявник мав законні підстави підозрювати, що суддя Ґ. могла мати упереджену думку щодо його винуватості чи невинуватості ще перед початком судового процесу у Високому суді...

41. Щодо подальшої участі судді Ґ. в судовому розгляді, Суд відзначає, що ... цю справу розглянув Вищий суд за участю присяжних. І не суддя Ґ., а суддя Високого суду, що головував, після закінчення усного слухання давав настанови присяжним перед тим, як вони пішли