Микола Зеров - Українське письменство

школа».

1923—1924

СТАТТІ, РЕЦЕНЗІЇ, НОТАТКИ, ВИСТУПИ
Од київського студентства — М. Зеров{2}
В мирі порвалася чесна та чистая жизнь, за братерство віддáна…

Все частіше й частіше останніми часами рвуться нитки життя наших найкращих робітників, світочів і привідців; один по одному сходять у могилу найвизначніші сили нашого національного воскресіння.

І от — нова свіжа могила: ховаємо славетного і любого нам Бориса Дмитровича, нашого дорогого вчителя, одного з найвидатніших синів України, одного з найбільших ратаїв нашого поля.

Болючий сум і туга повиває нас, як згадаємо, що смерть узяла покійного передчасно, у розцвіті сил, не давши йому довести до краю своїх планів і мрій.

Та ще гірше й болячіше, що втратили ми його тепер, коли над українством збираються хмари й громадянство охоплює малодушество й зневіра. Тепер, може, одна думка, що живий ще Борис Дмитрович, тепер, може, один образ покійного, що з дивною саможертвою усе своє життя віддав великій справі, вернув би завзяття малодушним, додав би віри маловірним…

Українське студентство Київського університету й Вищих жіночих курсів доручило мені висловити над труною свій жаль і смуток; але мені також доручено сказати, що образ покійного буде нам вічним прикладом, вічним гаслом до праці, діяльності, боротьби.

І от, журно схиляючи голови перед дочасною могилою великого діяча землі української, ми бажаємо йому нерушного спокою, тихого сну, а самі підемо працювати й сподіватись, і, може, діждемось часу, коли у нас встане ціле покоління таких щирих, невтомних, невсипущих працівників, яким був покійний.

Спи ж спокійно на лоні холодному — Зійде зоря твоїм мріям! Пам’ять довічна борцеві народному! Слава гучна його діям!

1910

Андрій Чайковський. Козацька помста{3}
Оповідання з козацької старовини. Львів, 1910, ст. 125, ціна 80 сот. (в оправі 1 к. 10 сот.)

Заслужений белетрист др. Андрій Чайковський з великим притиском підносив потребу історичної белетристики для молодіжі й народу, і, бачачи, що його заохота не викликає такої белетристики, сам забрався до її творення. Книжечка, котру оце тут записуємо, не перша, і, певне, знайде своїх читачів, як і попередні видання ш. автора. Своєю сферою вибрав він козацькі часи. До добрих сторін його манери треба зачислити те, що він старанно підчеркує ідейно-національну, культурницьку сторону козаччини, до слабких — недостачу артизму, розроблення, надуживання грубих, крикливих рис. Не сумніваюсь, що шан. автор при більшій увазі міг би дати образи тонше вироблені і ліпше викінчені. На початку якийсь lapsus calami: говориться про гайдамаччину, а виходило б, що діялося се тому триста літ.

1910