Сергій Володимирович Кисельов - Веселий ярмарок

в майбутньому... Є підлабузники за натурою, які свідомо не шукають безпосередньої вигоди. Просто їм до вподоби помічати ласкавий погляд начальства [Питання підсвідомого підлабузництва має зацікавити психологів і стати темою спеціального дослідження]. Дехто навіть заперечує приналежність цих людей до підлабузників, вважаючи, що вони просто передають куті меду через брак почуття міри.

Досвідчені підлабузники завжди гарні психологи: вони знають слабості й пристрасті потрібних їм людей і майстерно їх використовують. Якщо начальник підлабузника завзятий рибалка — підлабузник теж стане рибалкою, хоч його нудитиме від насаджуваного на гачок черв'яка. І ловитиме рибу в тому ж місці, де і його начальник. Якщо директор футбольний болільник — підлабузник відвідуватиме всі матчі, де грає улюблена команда директора, хоча в душі він зневажає футбол. Якщо ж його директор не терпить підлабузників, підлабузник на зборах гнівно картатиме цю людську ваду...

Я особисто знав одного з таких. Відвідуючи збори і засідання, він завжди сідав у першому ряду й віддано дивився в очі керівникові. І, уявіть собі, цей примітивний прийом допомагав йому робити кар'єру. Він успішно підіймався по службовій драбині, доки не змінилося начальство. Новий керівник терпіти не міг, щоб його пильно розглядали. Він наказав перевірити роботу відділу, який очолював підлабузник. І край надіям!

Відомий ускладнений варіант прийому «їсти очима начальство»: підлабузник після виступу шефа ставить йому одне-два доречних запитання. Тут уся сіль у тому, щоб ці запитання, з одного боку, дали б начальникові можливість ще раз виявити мудрість і ерудицію, а з другого — засвідчили б глибоку зацікавленність підлабузника. Тобто його мета — викликати позитивні емоції у шефа і пов'язати їх із своєю особою. Звичайно, результативно користуватися цим складним прийомом спроможні тільки кмітливі і тактовні підлабузники. Початківець тут неминуче пошиється в дурні. Наприклад, ви поставили запитання, на яке начальник не може швидко відповісти, і прилюдно осоромили шановну людину...

Один мій знайомий, розумна людина, зробив кар'єру саме на доречних запитаннях своїм науковим керівникам. Цією методою він оволодів ще в школі. Щоправда, спочатку він грубо прорахувався. Щоб набути авторитет у класі, почав ставити учителям різні каверзні запитання. Зрозуміло, посипалися двійки. Тоді кмітливий хлопець перебудувався і закидав учителів тільки доречними запитаннями, які наочно засвідчували його старанність. Звичайно, для цього доводилося заглядати в підручник. Але ж без праці нічого не досягнеш, навіть у підлабузництві! І учителі вже казали один одному: «Який начитаний і здібний хлопчик наш Боря!» І ставили йому п'ятірки. Свою методу він розвинув і удосконалив, навчаючись в університеті і в аспірантурі. Нарешті Боря став кандидатом наук і тепер мріє, захистивши докторську, піти на заслужений відпочинок.

Як бачить читач, підлабузництво — досить трудомістка праця. Вона потребує від підлабузника терпіння й витримки, бо звичайно не розрахована на швидку віддачу. Наївно думати, що людина, до якої підлещується підлабузник, відразу за це йому віддячить. Тут взагалі можливі прикрі несподіванки. Усі зусилля підлабузника часто-густо виявляються марними. Отож в його роботі завжди є елемент професійного риску.

У цьому плані варто зіставити підлабузництво і хабарництво. У принципі, кожний підлабузник — рідний брат хабарникові. Мета одна: одержати якусь вигоду від потрібної людини. Але хабародавець діє грубо і примітивно — порушує карний кодекс. Він поспішає. Йому потрібен негайний позитивний ефект. А підлабузник не поспішає і не порушує Карного кодексу (хоч порушує моральний). У нього дальній приціл: одержати відповідні проценти від своєї поведінки. І якщо хабар — одноразовий акт, то підлабузництво — система різночасових дій, розрахованих на тривалий вплив.

На жаль, дехто ставиться до підлабузників поблажливо. Дехто вважає підлабузництво дрібною людською вадою, яку нібито можна вибачити, як зброю слабших. Наче підлабузники підлещуються до начальства, побоюючись за своє місце під сонцем. Якоюсь мірою воно, може, й так. І все ж насмілюсь дати пораду товаришам з народного контролю: якщо директор установи чи підприємства оточив себе підлабузниками — негайно призначайте ревізію: там щось негаразд!

Підлабузництво — це той дим, якого без вогню не буває!

Степан Олійник

З ВЕСНОЮ ВАС, ДРУЗІ!

Відкрили у лузі

Концерт солов'ї...

З весною вас, друзі,

Хороші мої!

Чарівно-багата

Земля у ці дні!

Давайте ж на свята

Чи то в вихідні

Поїдем оглянем

Красу-благодать

(Замість із сусідом —

Козла забивать).

Прокотим по трасі

Автобусом «Львів»

До шахт у Донбасі,

До кримських садів...

Побачимо зримо

(Бо в силі ж весна!),

Як врунить озима,

Бринить ярина.

Як вранці росою

Вмивається май,

Земною красою

Квітує наш край!

Приємно й чудово

Ці дні проведем.

Одну лиш умову

Давайте складем:

Ні в якому разі

Не брати п'яниць,

Що здатні при трасі

Лежать горілиць.

Приглянемось, друзі

(Де треба — крізь скло!),

Щоб місця хапузі

Між нас не було:

Бо очі потупить

Цей стріляний «птах»

І щось та поцупить,

Дивись, і в гостях!

Не будемо брати

На жодне із місць

Поріддя патлате,

Що п'є лиш і їсть!

У рейсі чудеснім,

В путі до кінця

Трудящим і чесним —

Всі кращі місця!

Степан Олійник

А ВИ ЩО, НЕ ДИВИЛИСЬ КІНО?

Картина з натури

...Ось вам перша

Знайома картинка,

І до того ще й модна сповна:

Під грибком, де трамвайна зупинка,

Обнімаються — він і вона!

Люди йдуть,

Подивляються скоса...

Вже продзенькав трамвай і пішов.

А вони «лобизаються» й досі,

Рекламують дешеву любов.

А відомо ж —

Любов не реклама,

Не оця показуха пуста!..

— Хто навчив тебе? Тато чи мама? —

Літня дама дівицю пита.

Про безстидство

Сказати їй хоче:

— Не від мами, то звідки ж воно?..—

І дівиця утупила очі:

— А ви що, не дивились кіно?!

.................

Літній день,

Красота — що й казати!

Але ось і... «на ниві будяк» —

По бульвару бреде щось патлате:

Чи то піп молоденький, чи дяк!

На штанах його —

Латка на латці,

Довга торба рядняна в руці...

Де цю «моду» позичено, братці?

Це ж колись так ходили старці!

Недаремно ж

Сільська якась тітка

Зупинила і мовила так:

— Ти, обірванцю, мабуть, сирітка!

Може, дать на штани хоч трояк?

Запитайте:

— Чия то «учоба»,

Звідки «хіпівські» джинси-рядно? —

Він насупиться, гляне спідлоба:

— А ви що, не дивились кіно?..

............

Підхопивши

Жаннету й Марфутку,

В ресторані — в'юнкі, як вужі,

Патлані