Наталя Василівна Бабіна - Бодай Будка, Наталя Василівна Бабіна

в кішку не перевертається, і вони з Алкою стають все більше несхожі. Ніколи не скажеш, що близнята.

І Оксанка також не кішка. Так, вони не вмерли, Оксанка з Улянкою, можна сказати, воскресли, як і багато хто з тих людей, кого були «забили» антигоми. Але й вони змінилися, пройшовши через щось оте непоясниме. Їх лікують тепер, бо майже уві всіх тих «воскреслих» вельми погано зі здоров’ям. В кого внутрішні органи зрушені з місця, не так розташовані, як треба, в кого кістки крихкі, тіла не тримають, в кого розум помутився… Влянка та Оксанка також лікуються, то тільки на сьогодні їх сюди привезли. Блідні, мовчазні, не посміхаються та не плескають. Я чув, як отой пан Роман, що хоче взяти в мене те… як воно… інтерв’ю чи що, сказав своєму робітникові, щоб на них камеру не наставляв, не здимав їх.

Та й ми всі через те непоясниме пройшли.

Коли в той день старий в третій раз промовив «сила і слава!» – ми ж всі зомліли. Я очомався – лежу на землі, впав, значить, з гулячки, кашляю, кругом дим, ліс горить… Дивлюся: всі лежать без прикмет життя, до нас біжить Ленка, прикульгує, Сагайдак, Петро за нею… От Ленка та Алка, до слова, робяться все більше одна на одну схожі: тепер обидві кульгають – до Алки вернулася кульгавість, яка була у неї в дитинстві, а Ленка стала кульгавою після того, як підвернула ногу, і, як на мене, Ленка також стала обертатися на кішку…

А Марія тоді так і не очуняла. Ховали її на третій день, і на похорон добився до нас Рудий – хоть був далеко від неї, а відчув смерть господині. Саме він – той великий кіт, про якого у нас казали, що він десь є і знає. Наш пре. Саме він розсилав своїх бійців, щоб збирали інформацію, саме він намагався попередити людей… До слова, наші бійці, розрізані силою антигомів, не воскресли, так і лежать їхні кісточки по всій земельці…

Коли розтав в той день отой купол над Білоруссю, як мені розказувала Алка, паніка у світи була не меншою, чим тоді, коли він з’явився. Знову ніхто не знав, чого чекати. Але українці, які вже сторожили біля кордону, не вбоялися, і тому вже назавтра з бронемашини, що завернула з шосу на Будку, зіскочила жінка у однострої, але з фіолетовим шаликом на шиї, яку Алка кинулася обіймати…

А в Мінську чоловік Вляни Юрко та його друзі на той час спромоглися організуватися, і разом з українцями здолели не допустити гіршого, коли мальчики вирішили надати дружескую помощь… О так все і вийшло.

О, ті пре підняли разом Васильку – символ, каже наш, майбутнього. Хлопченя страшенно збентежене и страшенно задоволене. Ну що ж, і варто, варто його славити. Герой. А іншого героя, Каленика, якого я звик іменувати Гальцом, з нами немає. Він тоді, в той день, прийшов в змисли, і до нього вернулася пам’ять. Ще встиг він знайти своїх рідних, свою сім’ю – але раптом став слабіти, слабіти… Хвороба вернулася, він знову все забув, навіть забув, як треба їсти – і вмер, врешті, від голодну, від голодного виснаження. Ми навіть не змогли побувати на похороні, бо в той час нас всіх забрали до Мінська, вивчати нас, – так було треба, нам сказали… Алка так плакала, коли довідалася про його смерть…

А Смерті з тих пір не бачили, не чули, хоч спеціально з Алкою ходили на її луг, кликали… Луг свіжій, красують трави, але її не було там… І тушки павича на колію на знайшли. Не знаю, чи він воскрес, чи також, як наші котенята, загинув…

О, а тепер запрошують до неформального спілкування. Не знаю, що то значить, але отам далій заграла музика, і стоять столи. Побачимо, побачимо, що там для котів наготували…

Ні, некепсько, некепсько все вийшло. Все добре, що добре скінчається. Уррр.

* * *

На дальнім кінці поля, куди не долинали звуки бандур та цимбалів, звідкіль не видно тлуму людей, м’яко шумів свіжий вітер. Після дощу земля пухка, пахне родючою силою. Пробігла мурашка, друга, в інший бік спішить щипавка. Кіля купочок трави, біля листя трави земля трошки ворушиться – з ґрунту вибирається якась нова рослина. Це білий товстий гостроносий корінь. Вибирається, пнеться, піднімається на землею. Він буде збирати сили.

1

Бар’як (діал.) – сосна.

2

Гуляччє (діал.) – гілля.

3

Нисе (діал.) – начебто.

4

Ніц (діал.) – нічого.

5

Прочнутися (діал.) – прокинутися.

6

Шипота (діал.) – опала хвоя сосен.

7

Кіля (діал.) – біля.

8

Мніго (діал.) – багато.

9

Покидати  – тут: залишати. – Прим. ред.

10

Дома (діал.) – дім, рідне місце.

11

Далій (діал.) – далі.

12

Мусить (діал.) – мабуть.

13

Віте (діал.) – ви.

14

Нигди (діал.) – ніколи.

15

Велизний (діал.) – величезний.

16

Шмидко (діал.) – швидко.

17

Раній (діал.)  – раніше.

18

Печурки, пурхавки та пудпалюпахи (діал.) – шампіньйони, порхавки та лугові опеньки.

19

Сторчики – кущики бур’яну.

20

Гуляка (діал.) – гілка.

21

Туркавка – горлиця. – Прим. ред.

22

Кіцісь (діал.)  – ласкава назва кота.

23

Реміза (діал.) – тут: велике порожнє приміщення.

24

Бодай (діал.) – тут: може, можливо, імовірно.

25

Обцас, обчас (діал.) – каблук. – Прим. ред.

26

Рихтик (діал.)  – точно.

27

Коворот (діал.)  – хвіртка.

28

Голубовий (діал.)  – блакитний.

29

КББ – Комітет безпеки Білорусі, вигадана авторкою організація.

30

Чарень (діал.) – тут: багато грибів, що ростуть поблизу один одного.

31

Вишки (діал.) – місце «на дугому поверсі», під стріхою на дошках у клуні, де зберегається сіно.

32

Гора (діал.) – тут: горище.

33

Онде-го (діал.) – ось там.

34

Вишар (діал.) – торішня трава.

35

Коб (діал.) – щоб.

36

Пришелепок (діал.) – придуркуватий, пришелепуватий.