Ешлі Венс - Ілон Маск

Минає хвилина, і від неї залишається тільки червона плямка в небі, а потім — фіть! — і її нема. Тільки цинічний телепень може побачити це і не відчути зачудування тим, чого здатна досягти людина.

Для Ілона Маска це видовище стало звичним. SpaceX пережила метаморфозу, яка перетворила її з посміховиська авіакосмічної галузі на одного з її найнадійніших операторів. SpaceX приблизно раз на місяць відправляє в космос ракети, які несуть супутники на замовлення приватних компаній або урядів, а також запаси для Міжнародної космічної станції. Якщо зліт Falcon 1 з Кваджалейну був витвором стартапу, то старт Falcon 9 з бази Ванденберґ — уже плід діяльності аерокосмічної надпотуги. Різниця у ціні, яку здатна запропонувати SpaceX, з цінами її американських конкурентів — Boeing, Lockheed Martin, Orbital Sciences — просто абсурдна. Вона також пропонує своїм американським клієнтам рівень гарантій, який не можуть дати суперники. Тоді як ці конкуренти покладаються на російських та інших закордонних постачальників, SpaceX виробляє усі свої апарати від початку і до кінця у Сполучених Штатах. Завдяки своїм низьким витратам SpaceX знову перетворила Сполучені Штати на гравця світового ринку комерційних запусків. Вартість запуску, яку вона пропонує, — 60 мільйонів доларів — значно нижча за те, що правлять Європа і Японія. Це навіть економніше за відносно вигідні варіанти росіян та китайців, які мають переваги десятиліть урядових інвестицій (яких не мусять повертати) у космічні програми, а також дешевої робочої сили.

Сполучені Штати продовжують надзвичайно пишатися тим фактом, що Boeing конкурує з Airbus та іншими закордонними авіавиробниками. Але з якихось причин урядові лідери та громадськість виявилися готовими здати більшу частину ринку комерційних запусків. Це прикра і короткозора позиція. Весь ринок супутників, пов'язаних з ними послуг і ракетних запусків, необхідних для доставки їх у космос, за минулі десять років вибухнув зростанням із 60 мільярдів доларів на рік — до понад 200 мільярдів{11}. Низка країн платить за відсилання в космос власних шпигунських, комунікаційних і метеорологічних супутників. Відтак компанії користуються космосом для надання послуг телебачення, інтернету, радіо, прогнозів погоди, навігації та супутникових фотографій. Апарати в космосі створюють канву сучасного життя, і їхні можливості стрімко зростатимуть і ставатимуть цікавішими. На сцену нещодавно вийшли виробники абсолютно нового типу супутників, здатних давати відповіді на подібні до Google-запитів питання про нашу планету. Ці супутники можуть своєю потужною оптикою сфокусуватися на території штату Айова і визначити, коли кукурудзяні поля досягли піку врожайності та готові до збору, або можуть порахувати машини на паркінгах біля супермаркетів Wal-Mart по всій Каліфорнії та підрахувати обсяги споживчого попиту у передріздвяний період. Стартапи, які виготовляють такого штибу інноваційні апарати, часта мусять звертатися до росіян, щоб вивести їх у космос, але SpaceX має намір це змінити.

Сполучені Штати зберегли конкурентоспроможність у найприбутковіших секторах космічної галузі, виробляючи власне супутники й доповнювальні системи та сервіси для керування ними. Щороку Сполучені Штати виготовляють близько третини усіх супутників і забирають собі приблизно 60 відсотків доходів глобального ринку супутників. Більша частина цієї виручки надходить від контрактів з американським урядом. За Китаєм, Європою і Росією — майже вся решта продажу та запусків супутників. Очікується, що роль Китаю в космічній галузі зростатиме, та й Росія заприсяглася витратити 50 мільярдів доларів на пожвавлення своєї космічної програми. Це ставить Сполучені Штати у ситуацію, коли їм доведеться у питаннях космосу мати справу з двома країнами, до яких США найменш прихильні, не маючи при цьому особливих важелів. Приклад цьому: завершення програми Space Shuttle поставило Сполучені Штати у повну залежність від росіян у справі доставки астронавтів на МКС. Росія користується можливістю брати 70 мільйонів доларів за транспортування однієї людини, а під час політичних конфліктів, коли їй захочеться, відмовляти Сполученим Штатам. На тепер SpaceX виглядає як найкраща надія на те, щоб розірвати це замкнене коло і повернути Америці здатність відправляти людей у космос.

SpaceX стала вільним радикалом, який намагається збурити усе в цій галузі. Вона не хоче задовольнятися кількома запусками на рік або покладатися на урядові контракти, щоб вижити. Мета Маска — використовувати нові досягнення у виробництві та поступ у технологіях пускових майданчиків, щоб різко знизити кошт відправляння речей у космос. Що найважливіше, він вже почав тестування ракет, які можуть виштовхнути свій корисний вантаж у космос, а потім повернутися на Землю і з надзвичайною точністю приземлитися на майданчику, який плаває у морі, або навіть на той самий майданчик, з якого вона стартувала. Замість ракет, що розвалюються, впавши у море, SpaceX хоче робити ракети, обладнані додатковими двигунами, що уможливлюють плавний спуск, — тобто ракети багаторазового використання. Протягом наступних кількох років SpaceX очікує, що зможе знизити свою ціну до однієї десятої ціни, яку пропонують її суперники. Планується, що багаторазове використання відіграватиме основну роль у цьому зниженні та відповідному зростанні конкурентної переваги SpaceX. Уявіть собі одну авіакомпанію, яка, здійснюючи рейс за рейсом з використанням одного й того ж літака, конкурує з іншими авіакомпаніями, які відправляють свої літаки на звалище після кожного польоту[47]. Завдяки своїй ціновій перевазі SpaceX сподівається перебрати на себе більшість комерційних запусків у світі, і все вказує на те, що компанії це цілком може вдатися. Станом на сьогодні вона вже виводила на орбіту супутники для канадських, європейських і азійських клієнтів, успішно здійснивши близько двох десятків запусків. Опублікований нею маніфест запусків простягається на декілька років, і у планах SpaceX — понад п'ятдесят польотів, які разом коштують понад 5 мільярдів доларів. Компанія залишається приватною, і Маск є її найбільшим акціонером, хоча є й сторонні інвестори (серед яких — венчурні фірми на кшталт Founders Fund і Draper Fisher Jurvetson), і її приватний статус надає їй того конкурентного етосу, якого бракує її суперникам. Переживши свій передсмертний досвід 2008 року, SpaceX з того часу була прибутковою; її оцінна вартість складає 12 мільярдів доларів.

Zip2, PayPal, Tesla, SolarCity — всі вони є виявом Маскової особистості. SpaceX — це Маск. Її слабкі сторони є продовженням його слабкостей, як і її успіхи. Почасти це є результатом Маскової маніакальної уваги до деталей та активної участі у всьому, що робить SpaceX. Він на практичному рівні залучений у все до такої міри, яка навіть Г'ю Гефнера змусила б почуватися неадекватним[48]. Почасти це тому, що SpaceX — апофеоз Культу Маска. Працівники бояться Маска. Вони захоплюються Маском. Вони віддають своє життя за Маска, і зазвичай все це вони