Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Ірілатус розтрощив ще двох скелетів і замахнувся було на третього, коли несподівана слабкість змусила його похитнутися, і він схибив. Ухилившись від незграбного удару зазубреним мечем у відповідь, отець-інквізитор спритно обрушив булаву на нападника. 

Сутність некроманта глибоко всередині розлючено заклекотіла, варто було Ірілатусу почути перші слова заклинання, що пролунали десь позаду — промовлені голосом радника Імператриці.

***

— Ти ж диви, серед них є архімаг, — прошипіла жінка-ліч. — Він ховався.

— Зараз поляжуть, — стривожено прошелестів інший кширр-тасс. — Несс, попередь В'єррна.

— Він вже знає, — коротко відповів Нес-Ашшад.

***

Спалах болю на кілька секунд засліпив В'єррна. Мортіаль, що знаходилася поруч, коротко скрикнула. Скрипнувши зубами, бойовий некромант труснув головою і примружився, намагаючись оцінити масштаб халепи. Він очікував, що імперські чарівники використовуватимуть заклинання проти нежиті, але присутність серед них архімага виявилася неприємною несподіванкою. Такий собі козир у рукаві Імператриці. За раз він вклав близько половини мерців, а магічне відлуння цього вбило двох ер'єт-тассів. Решта бойових некромантів потребувала хоча б трохи часу, щоб оговтатися та відновити контроль над вцілілими мерцями, що наразі почали безладно кидатися на живих, перетворившись на стихійну — і не таку небезпечну силу. План оточення армії провалився.

— Треба вбити магів, — тихо промовила Мортіаль.

— Спочатку — контроль, — відрізав В'єррн. Некромантка за його спиною болісно зітхнула.

***

Поки кширр-тасси намагалися повернути до строю хоча би частину упокоєних, а сур-тасси насилали прокляття ослаблення, сповільнення та сліпоти на армію, що продовжувала рухатися в бік фортеці, Суртаз спостерігав за привидами. 

Напівпрозорі людські силуети зліталися до вежі, і… Їх було мало. Крилаті звірі задорого віддали свої життя, переполовинивши загін своїх безтілесних супротивників. Втім, навіть вцілілі залишки були грізною силою: невразливі в безтілесній формі, вони ставали осяжними лише на мить — для завдання удару. Лише в цей момент їм можна було завдати ушкоджень звичайною зброєю, тоді як решту часу — лише магією.

— Чи не варто відправити привидів разом зі спектрами? Мабуть, не надто хороша ідея — підпускати архімага близько до фортеці.

— Згоден, — обізвався Нес-Ашшад, після чого додав: — В'єррн повідомляє, що двоє ер'єт-тассів загинули.

— Прикро, що не встигли зловити їхні душі, — зітхнула жінка-ліч. — Умертви ніколи не бувають зайвими.

Суртаз зиркнув на неї, але від коментарів утримався. З усіх бачених у фортеці видів нежиті лише умертви продовжували викликати у нього незрозумілий і нічим не пояснюваний трепет. Це стало головною причиною, чому він відмовився від постійної їхньої присутності поруч, хоча за традицією саме умертви мали бути особистою охороною Повелителя. Завислі в повітрі людські постаті в довгих мантіях з глибокими каптурами відреагували на це у своїй звичайній манері — безмовно підкорилися. З наказом Повелителя не сперечаються.

— Кличу спектрів, — прошелестів один з кширр-тассів. Суртазу здалося, що при цьому той взагалі навмання відкрив першу-ліпшу сторінку своєї книги.