Олена Гриб - Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб

– Вам чого соромитися? Хай Яструб червоніє. Він поводився по-свинськи, не ви.

– Ньельму-у-у…

«Та коли ти з ним ще побачишся?» – просилося на язик.

Але я промовчала. У мене почали зароджуватися геть погані підозри.

З Трісковника виїхало дев'ятеро людей: п'ятеро практикантів, візник, Вальєн і ми з Мелою. Невелике уточнення: я не пам'ятала, щоб чаклунка брала участь у зборах. Якщо чесно, в тому галасі я взагалі забула про її існування. Невже замість неї я порахувала Ньельма?

– Пані Мела приєднається до нас уже сьогодні? – на підтвердження моїх найстрашніших побоювань заговорила Лілея. – Вона ж нас не покинула, правда?

Сподіваюся, награний кашель зумів замаскувати стогін, що мимоволі зірвався з губ.

У голові знову з'явилися цифри.

Три години їзди до найближчого поселення. Четверо ні на що не здатних «убивць». Справжній убивця. Каліка та кар'єрист, вони ж – закляті вороги.

І я.

Це літо обіцяло стати незабутнім.