Олена Гриб - Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб

– Що таке?

Тін не зводив очей з людини за вікном.

– Ти йди, – сказав напружено. – Я розберуся.

– Нехай кидає! Немає тут нічого цінного, а стіни з цегли. Переживемо! І взагалі, у нього запальничка згасла!

– Я відчуваю запах газу. Він йде і від вікна, і від передніх дверей. Думаю, там відкручені балони. Йди!

– Я нічого не…

Віта осіклась. Після нещодавньої прогулянки босоніж ніс був закладений, тому не дивно, що небезпеку вона проґавила.

– Я перекрию вентилі!

– Ні!

«Чому?» – але на питання не вистачило часу.

Двері об щось вдарились, проте розчинилися. Дихання перехопило від цілком відчутною смороду, потужний стусан у спину відправив Віту на проїжджу частину. Автомобіль, що мчав мимо, відчайдушно засигналив, звернув убік.

«Вбити мене захотів?» – іноді Віта взагалі не розуміла логіки хлопця з Шаєнни.

А потім за спиною спалахнув вогонь.

«Той чоловік розбив вікно, щоб ми почали виглядати хуліганів. Потім відкрутив газовий балон біля входу. Кинув пляшку, пограв запальничкою… Відкрутив другий? Думав, що ми відкриємо двері і протяг затягне хмару газу всередину? Але начебто ж навпаки… При відчинених дверях протяг йде від вікна, хіба ні? Втім, він прорахував різні варіанти», – по носі скотилася тягуча крапля, і Віта скосила очі, роздивляючись дивну «сльозинку».

Кров. Їй стало погано, проте вона пам’ятала про те, що за кілька метрів від неї був Тін. Тін, який потрапив у центр вибуху… Тін, який міг вискочити сам, але випхав її. Тін, забруднений горючою речовиною з ніг до голови.

Свідомість милостиво згасла, і Віта певною мірою була за це вдячна.