Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук - Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук

— Діано Лашкевич, — почав парубок, дивлячись в мої очі. Вітру майже не було, а тому відчувалась повна тиша та спокій. Навіть сусіди замовкли, і я знала, що певно за нами спостерігають декілька людей, адже не просто так світло в домівках біля згасло. Та й наш будинок також замовк. Тож мамця з няньо десь поряд, — чи будеш ти… 

Серце ще дужче забилося, і я помітила невеличку коробочку в долонях парубка. 

— Чи будеш ти…

Каблучка замайоріла в руці хлопця, і він підніс її до моєї, безпосередньо, руки. Я продовжувала мовчки стояти, ловлячи на собі сніжинки, що так неочікувано з'явилися з-за хмар. Це було і чарівно, і казково. Я хотіла, аби ця мить ніколи не спинялася, та час линув занадто швидко, але й приємно водночас. 

— Моєю дружиною? 

Більше нічого пояснювати не потрібно було. Я обійняла Давида, і сльози чомусь самі собою закрапали на його куртку. Ми мовчки стояли, спостерігаючи за танцем снігу поряд. Я почула, що хтось аж пискнув від радості, хтось побіг розповідати плітки, та мені було байдуже. Ми, просто щасливі, огорнуті сяйвом від місяця, і цього було достатньо. Достатньо, аби зрозуміти наші почуття. 

— Я згодна, — прошепотіла я, поцілувавши Давида. 

Сніжинки летіли навсібіч, а ми стояли біля самого будинку, такі молоді, але такі закохані. Ті, хто обіцяли, що ніколи не будуть разом, а тепер без одне одного не уявляють життя. Селючка та син багатія. Вірні суперники, але й вірні серцю. 

В найкращі митті нашого життя, що збережуться в пам'яті на віки… 

Пояснення слів: 

Бачі – дядько; 

Дітвак – дитина; 

Фист – дуже; 

Дохторь – лікар; 

Ниська – зараз; 

Все файно – все добре; 

Фатьов – хлопець; 

Айно – так; 

Йо – так; 

Дякуву – дякую; 

«Не вшиткі пчоли мед носят» – «Не від усіх користь буває»; 

Няньо – тато.