Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

День 72

Скрипнули двері, на вулицю вийшла Мілана, за нею вискочила Аліша. Обидві подружки подивились по сторонам та позіхнули. Втягнувши свіже нічне повітря, кішка витягнулась, розминаючи лапки, коротко нявкнула, подивилась на дівчину та шмигнула кудись в темряву. «Нехай, - подумала Мілана, - дівчинці треба вполювати мишку та перекусити».

            Через декілька хвилин двері відчинились, на вулицю вилізли заспані Ксенія та Ілля, поправили рюкзаки, теж позіхнули. Свіже повітря діяло миттєво. Сон проходив, а діти поправляли куртки. Коли з’явилась задоволена киця, всі випрямились та рушили до автосервісу. Саме там був відмічений люк, він був позначений на карті каналізації в адмінбудівлі. Саму карту не брали, оскільки шляхи були без розгалужень. Всі вузькі тунелі вели до одного широкого, що тягнувся під парком Совки.

            Перед автосервісом, зазирнули за кут будівлі, переконались, що охоронців парку не видно. Саме в цьому місці відкривався паркан, треба було вести себе обережно, не відомо, чи ходить варта вночі, але загін мав бути не поміченим. Нікого не було. Місяць же добре освітлював все навколо, та все одно ліхтарі включати не можна було.

            Діти побігли до автосервісу, та сховали за його стіни. Погляди вниз, почали шукати люк. Ілля незадоволено зашипів, показуючи кудись на землю. Дівчата повернулись та побачили люк, на якому одним колесом стояв автомобіль. Це був легковий автомобіль, але шансів зсунути його не було. По-перше, якщо вони його зсунуть, то він може покотитись прямо в стіну автосервісу, який був обшитий тонким металом. Гуркоту нароблять дуже багато. А по-друге, Мілана пам’ятала як тато розповідав, що при повній зупинці автомобіля, його ставлять на ручне гальмо, якраз для фіксації колеса.

            Командирка спеціально запам’ятала декілька входів до каналізації, якраз для таких випадків. То ж найближчий люк був саме біля входу до парку Совки, на автомобільному майданчику для гостей. На щастя, це було не далеко, там були автомобілі, проте місце все одно було максимально відкрите. Вирішили зайти за багатоповерховий будинок, обійти його та вийти на пішохідному переході, там була не настільки відкрита місцевість і, якщо повзти по землі, то завдяки припаркованим поруч машинам нічого не буде видно.

            Побігли за будинок, попереду була Аліша, винюхувала та видивлялась навколо. Діти бігли за кішкою. Зупинились в кущах та почали чекати вартових, бо краще, якщо вони пройдуть зараз, ніж тоді, коли діти будуть повзти дорогою. Їх не мали б помітити, тому потрібно бути більш обережним. Повзти то можна, але й заціпити щось також можна. І тоді будь-який звук в ночі, в повній тиші, може визвати підозри.

            З лісу парку Совки вийшов хлопець, обнімаючи дівчину. Їм було років по дванадцять, палиці закріплені на спині, шепочуться. Така парочка точно не помітить нічого підозрілого, навіть якщо Ілля буде бігти та бити залізякою по всім трубам, що будуть на дорозі. Тому діти впали на асфальт та поповзли в сторону пішохідного переходу. Аліша просто йшла поряд та озиралась по сторонам. Дивна вийшла сценка вночі. Діти повзуть по автомобільній дорозі, рюкзаки хитаються на спинах. А поряд крокує кішка з гордливо піднятою головою. І дивно, і смішно.

            Як тільки проповзли дорогу, команда присіла біля машини. Як тільки Ксенія хотіла притулитись до автомобіля, Мілана ривком відсунула дівчину. Потім показала на лампочку за вікном, що мерехтіла, але світилась. Командирка торкнулась хлопця, також показала на лампочку. Якщо б хтось з дітей торкнувся машини, тишу б розірвала сигналізація. Хоча, через сімдесят днів можливо сигналізація не спрацювала б, але перевіряти не наважились.

            Діти разом з кішкою почали шукати люк до каналізації. Вони дуже хвилювались, що він знову буде припертий машиною, але їм пощастило. Залишилось підповзати до люку, обережно відкрити та пролізти під землю. В цю ж мить, Аліша нагострила вуха та почала щось видивлятись під автомобілями. Діти завмерли та чекали, коли кішка щось зробить. Пройшло пару хвилин, Аліша різко стрибнула вправо, під машину. Потім загін почув тонкий писк, за ним шипіння кішки. Почулось тупотіння маленьких лапок та з-під машини кулею вискочив щур, побіг по дорозі в сторону високого будинку. Здоровенний, чорний, надзвичайно огидний, оскільки під сяйвом місяцю, він виглядав наче мокрим та дуже слизьким.

            Киця вилізла слідом, але не поспішаючи, сіла та почала вилизувати грудку. Підняла морду на дітей та муркнула. Ксенія та Мілана всміхнулись, а Ілля відняв руку та показав на напружені м’язи, показуючи, що кішка сильна та безстрашна. Взагалі то щур доволі небезпечна тварина. Він великий, має гострі зуби, на яких могла бути будь-яка зараза. Одна така тварина не несе загрози, але коли їх багато, то краще не переходити їм дорогу.

            Діти повернулись до люку. Торкнулись руками, на щастя, він був з гумовим покриттям. Тобто, якщо впаде, не буде металевого дзвону. Оскільки Ілля на всякий випадок, взяв з собою маленький молоточок, в якому з одної сторони була тупа поверхня для забиття цвяхів, а з іншої гострий язичок з прорізом – для витягування цвяхів. Саме підчепив люк гострою стороною, потягнув вгору та підняв кришку. Всі разом, взяли за кришку та відклали в сторону. Не далеко, оскільки останній, хто буде спускатись, мав здвинути люк назад на місце.

            Мілана спускалася першою, обережно ставлячи ноги на металеву тонку драбину. Відчувши підлогу, вона обережно ступила на неї двома ногами. З карману рюкзаку дістала ліхтарик та ввімкнула його, освітила коридор. Саме в тому місці, де дівчина спустилась був початок вузького тунелю. Дорога була лише одна – вона вела до широкого тунелю, десь під парком Совки. Дівчина відійшла в сторону, стараючись не світити вгору. Спустилась Ксенія, також дістала ліхтарик та обережно підняла його промінь вгору до першої сходинки. Ілля спустився, та потягнув на себе кришку люку. Почувся тихий глухий стук, то люк став на місце, та хлопець спустився вниз до дівчат.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍