Вільям Шекспір - Збірка творів

так само, як бреше кожна кумася-плетуха, коли, напхавши рота медяниками, хоче запевнити своїх сусідів, що ніяк не може втішитись після смерті свого третього чоловіка Але, як видно, це правда — коли казати без зайвої балаканини, нічим не загороджуючи прямого шляху розповіді, — правда, що добрий Антоніо, чесний Антоніо… О, коли б я зміг знайти титул, гідний того, щоб перебувати з його чесним ім’ям в одній компанії!

САЛЕРІО

Та кінчай уже швидше!

СОЛАНІО

Га? Що ти кажеш? Ну, то кінець такий, що він і справді втратив свого корабля.

САЛЕРІО

Дай Боже, щоб це був кінець його втратам!

СОЛАНІО

Скажу мерщій «амінь», щоб чорт не встиг стати мені впоперек молитви, бо ось він сам іде в образі єврея.

Входить Шейлок.

Як ся маєш, Шейлоку? Які новини серед купців?

ШЕЙЛОК

Ви знаєте й самі краще за кожного, краще за кожного іншого, що дочка моя втекла.

САЛЕРІО

Авжеж, знаємо! Я, зі свого боку, знаю навіть того кравця, що пошив їй крила, на яких вона спурхнула.

СОЛАНІО

А Шейлок, зі свого боку, знав добре, що пташка вже вбилася в пір’ячко, а на тій порі всі пташки вилітають із кубелець — така вже в них вдача.

ШЕЙЛОК

За те її проклято.

САЛЕРІО

Звичайно, якщо диявол може бути їй суддею.

ШЕЙЛОК

Моя власна плоть і кров збунтувалася!

СОЛАНІО

Фу ти, старе падла! Збунтувалася в твої роки?!

ШЕЙЛОК

Я кажу, що моя дочка — то моя плоть і кров!

САЛЕРІО

Ну, між твоєю плоттю і її більша різниця, ніж між гагатом і слоновою кісткою; між твоєю кров’ю і її кров’ю більша різниця, ніж між простим червоним вином і рейнвейном. Скажи нам краще, чи ти не чув про те, що Антоніо втратив щось на морі?

ШЕЙЛОК

Ото ще мені друга рахуба! Банкрут і марнотрат, що ледве наважується показувати свою голову на Ріальто; жебрак, що так гордо походжав собі площею, хай пам’ятає про своє зобов’язання! Він завжди називав мене лихварем — хай же пам’ятає про своє зобов’язання! Він завжди давав у позику гроші з християнської доброзичливості, то хай же пам’ятає про своє зобов’язання!

САЛЕРІО

Е! Я певен, якщо він не зможе заплатити в строк, ти ж не вимагатимеш його м’яса; навіщо воно тобі здалося?

ШЕЙЛОК

Для наживки на рибу! Якщо воно нікого не нагодує, то нагодує мою помсту! Він мене облаяв; він став мені на заваді, коли я міг заробити півмільйона; він брав мене на посміх, коли я зазнавав збитків; знущався з моїх заробітків, ганив мій народ, заважав моїм торговельним справам, розхолоджував моїх друзів і розпалював ворогів, — і за що? За те, що я єврей! Хіба єврей не має очей? Хіба єврей не має рук, частин тіла, почуттів, прихильностей, пристрастей? Хіба не живить його та сама їжа,що й християнина? Хіба не ранить його така сама зброя? Хіба не страждає він від таких самих хвороб, хіба не тими самими ліками його лікують? Хіба не відчуває він холоднечі взимку і спеки влітку, як і кожен християнин? Коли ви раните нас, хіба ми не спливаємо кров’ю? Коли ви нас лоскочете, хіба ми не сміємося? Коли ви нас труїте, хіба ми не помираємо? І коли ви нас кривдите, хібами не повинні мститися? Якщо ми подібні до вас у всьому, то хочем обути подібними до вас також і в цьому. Коли єврей скривдить християнина, до чого вдається його християнське смирення? До помсти! Коли християнин скривдить єврея, до чого має вдатися, за вашим прикладом, його терпеливість? Ага! До помсти! Я вживу тих самих паскудств, яких ви мене навчили, і горе мені, якщо я не перевершу своїх учителів!

Входить слуга.

СЛУГА

Синьйори, мій господар Антоніо зараз удома й бажає з вами обома поговорити.

САЛЕРІО

Ми самі його скрізь шукали.

Входить Тубал.

СОЛАНІО

Глянь, ось іде ще один з їхнього племені; третього такого й не добереш, хіба що сам чорт обернеться на єврея.

Соланіо, Салеріо й слуга виходять.

ШЕЙЛОК

Що чувати, Тубале? Які новини з Генуї? Чи ти розшукав мою дочку?

ТУБАЛ

Я чув про неї в багатьох місцях, а проте не зміг її розшукати.

ШЕЙЛОК

Ай, так, так, так, так! Пропав діамант, що обійшовся мені в дві тисячі дукатів; у Франкфурті його купив я! Прокляття досі ще ніколи не спадало нашому народові на голову; я ще не відчував його ніколи досі! Дві тисячі дукатів пропало в цьому діаманті! Пропало ще багато коштовних речей! Я хотів би, щоб дочка моя впала мертвою мені до ніг і щоб у її вухах сяяли діаманти! Хотів би, щоб вона лежала в домовині коло ніг моїх і разом з нею в домовині лежали дукати! Жодних звісток про них? Ой-ой-ой! А ще ж не знаю, у що мені обійдуться ті розшуки! А, бодай тебе! Втрата за втратою! Злодій забрав з собою багато, і багато коштуватиме, щоб того злодія розшукати! І ніякого відшкодування, ніякої помсти! Ні, немає на землі іншого нещастя, крім того, що звалилось мені на плечі; немає зойків, крім тих, що вилітають із моїх грудей; немає сліз, крім тих, що я їх проливаю!

ТУБАЛ

Ні, з іншими теж трапляється біда. Антоніо, чув я в Генуї.

ШЕЙЛОК

Що, що, що? Нещастя, нещастя?!

ТУБАЛ

Втратив свій корабель, що плив з Тріполі.

ШЕЙЛОК

Хвала Богові! Хвала Богові! Чи то ж правда? Чи то ж правда?

ТУБАЛ

Я розмовляв з кількома матросами того корабля, вони врятувались від загибелі.

ШЕЙЛОК

Спасибі тобі, добрий Тубале! Хороша звістка! Хороша звістка! Ха-ха! Де? В Генуї?

ТУБАЛ

Ваша дочка, чув я, витратила в Генуї за один вечір вісімдесят дукатів.

ШЕЙЛОК

Ти встромляєш мені кинджал у серце! Ніколи більше не бачити мені мого золота! Вісімдесят дукатів за одним махом! Вісімдесят дукатів!

ТУБАЛ

Зі мною прибуло до Венеції кілька кредиторів Антоніо; вони присягалися, що він неминуче збанкрутує.

ШЕЙЛОК

О, яка радість! Я буду мучити його! Я буду мордувати його! Яка ж радість!

ТУБАЛ

Один з них показав мені персня, якого ваша дочка віддала йому за мавпу.

ШЕЙЛОК

Бодай вона пропала! Ти шматуєш мені серце, Тубале! То була моя бірюза; мені подарувала її Лія, коли я ще був не одружений. Я не віддав би того персня й за цілий ліс, повний мавп!

ТУБАЛ

А щодо Антоніо, то йому кінець: він пропащий.

ШЕЙЛОК

Так, так, це правда, щира правда! Іди, Тубале, найми мені урядовця,