Камілла Лекберг - Крижана принцеса

був типовим для жертв, яких повісили або задушили. Хоча досвід Патрика в розкритті вбивств був дуже скромним, щороку поліції доводилося не раз мати справу із самогубствами, і сам Патрик за всю свою кар’єру став свідком трьох таких випадків.

Коли Патрик оглянув вітальню, то помітив одну річ, що відкидала можливість самогубства. Андерс аж ніяк не міг забратися так високо й просунути голову в петлю, адже поблизу не було жодного стільчика чи столу. Андерс просто висів посеред кімнати, наче моторошний мобільник.

Патрик обережно обійшов з усіх боків тіло Андерса. Очі того були розплющеними й непорушно дивилися в стелю. Патрикові кортіло підійти ближче й закрити очі померлого, але він знав, що до прибуття експертів ніхто не має права чіпати тіло. Якщо казати щиро, то, за правилами, ніхто й не повинен був знімати його до приїзду експертів. Подивившись у витріщені очі Андерса, Патрик відчув, як його проймає дрож. Здавалося, наче очі мерця переслідують його.

Патрик помітив, що на стінах не залишилося жодної картини. На їхньому місці тепер була суцільна порожнеча. Та загалом кімната здавалася так само засміченою, як і тоді, коли Патрик завітав сюди вперше. Однак тоді її прикрашали картини, які надавали квартирі Андерса певного декадентського духу завдяки різкому контрасту бруду й краси. Тепер тут було лише брудно й гидко.

Лена безперервно комусь телефонувала. Вона відповідала короткими та нескладними фразами, аж раптом захлопнула свій маленький «Ерікссон» і повернулася до Патрика.

— Я отримала підтвердження, що незабаром приїдуть експерти для вивчення місця злочину. Вони вже виїжджають із Ґетеборґа. Тож зараз ми не маємо нічого чіпати. Пропоную зачекати надворі.

Вони вийшли на сходовий майданчик, і Лена обережно зачинила двері ключем, що стирчав із внутрішнього боку. Коли вони вийшли з під’їзду, мороз пробирав аж до самісіньких кісток, і вони почали тупцювати з ноги на ногу, аби зігрітися.

— Де подівся Янне?

— Він сьогодні ваббає.

— Ваббає?

Патрик спантеличено подивився на неї.

— Доглядає за хворою дитиною. VAB[7]. Поблизу нікого не виявилося, тож мені довелося їхати на виклик самій.

Патрик неуважно кивнув. Він мав погодитися з Леною. Зараз усе вказувало на те, що вони шукали одного й того самого вбивцю. Поспішні висновки — найприкріша помилка в роботі поліцейського, однак шансів обмаль, що в такому маленькому містечку раптом з’явилося два вбивці. А якщо згадати про тісний зв’язок між двома жертвами, то шанси зменшувалися ще більше.

Вони припускали, що експерти приїдуть щонайменше за півтори години, а то й за дві. Аби хоч трохи вберегтися від холоду, сіли в автомобіль Патрика й увімкнули обігрівач. Понад годину Патрик і Лена сиділи в тиші та слухали поп-музику, що лунала на радіо й контрастувала з таким тривалим очікуванням. За годину та сорок хвилин на стоянку заїхали два поліцейські автомобілі, і вони вийшли, аби зустріти колег.

— Яне, любий, хіба ми не можемо придбати власний будинок? Я чула, що зараз продають один із будинків біля Бадгольмену. Може, поїдемо й подивимося на нього? Звідти найдивовижніший краєвид, та й поруч є місце для човнів. Будь ласочка!

Істеричний голос Ліси його дратував. Останнім часом його роздратованість не знала меж. Витерпіти шлюб із Лісою було б значно легше, якби вона заткнула пельку та красувалася мовчки. Тепер ані її пишні груди, ані кругленькі сідниці не справляли на нього такого враження, як колись. Вона тільки те й робила, що постійно скиглила, і він із гіркотою на серці подумав: невже одружився лише заради того, щоби щодня вислуховувати її нескінченне ниття.

Ліса працювала офіціанткою в «Червоній змії» в Ґреббестаді, коли він уперше її запримітив. Майже всі хлопці ковтали слину, коли бачили її пишні груди та довгі стрункі ноги. Тоді Ян пообіцяв собі, що вона належатиме тільки йому. Він завжди отримував те, чого хотів, і Ліса не мала стати винятком. Він не вирізнявся надзвичайною вродою, але все саме собою вирішилося, коли він представився Яном Лоренсом. Щойно жінки чули його прізвище, їхні обличчя починали сяяти й двері до їхнього серця відчинялися.

Він був одержимий тілом Ліси. Не годен насититися нею, Ян заплющував очі на всі її поодинокі коментарі, які вона видавала своїм скрипучим голосом. Коли він ішов із нею під руку, постійно ловив заздрісні погляди інших чоловіків, і це додавало її привабливості нового відтінку. Спершу її маленькі натяки на те, що настав час зробити її порядною жінкою, зазнали поразки. Якщо казати щиро, її дурнуватість почала виходити за межі її привабливості, однак уже незабаром він погодився на шлюб. На цей остаточний вибір вплинуло передусім сильне протистояння з Неллі. Вона ненавиділа Лісу з першої хвилини, відколи її побачила, і користалася кожною нагодою нагадати про це. Тоді Яном керувало дитяче прагнення діяти наперекір словам матері, та зараз він проклинав власну дурість.

Ліса лежала гола на животі на великому двоспальному ліжку. Вона надула губи й якнайдужче намагалася звабити Яна, якому, на її жаль, було вже однаково. Він знав, що вона чекає на відповідь.

— Ти знаєш, що ми не можемо переїхати від матері. Вона хвора, тому сама аж ніяк не впорається з таким великим будинком.

Він став спиною до Ліси й почав зав’язувати біля великого дзеркала краватку. У ньому він побачив, як вона роздратовано наморщила лоба. Їй це не личило.

— Коли ця стара карга нарешті набереться розуму й знайде собі якийсь інший чудовий будиночок? Вона коли-небудь дасть нам спокій? Хіба не можна зрозуміти, що ми маємо право на власне життя?! Набридло вже щодня доглядати за цією старою. І що їй за насолода сидіти на купі грошей? Ладна заприсягтися, що вона втішається, коли ми принижуємося й збираємо останні крихти з її столу. Хіба ти мало робиш для неї? До ночі працюєш на фабриці, а решту часу няньчишся з нею, немов із дитиною. Ця відьма могла б подякувати нам за все це й віддати найкращу кімнату. Та де ж там! Ми тулимося в підвалі, доки вона шикує у своїх салонах.

Ян обернувся й холодно подивився на дружину.

— Хіба я не просив тебе не говорити про мою матір у такому тоні?!

— Твою матір, — презирливо фиркнула Ліса. — Яне, ти сам хоч бачиш, що вона не вважає тебе за сина? Ти ніколи не станеш для неї кимось більшим, як бідне дитятко, яке вона прихистила задля благодійності. Якби її любий Нільс не зник, то тебе рано