Ана-Марія Еріш - Останній дракон, Ана-Марія Еріш

Ліс Сновидінь ніколи не був безпечним місцем, однак досить часто молоді метаморфи приходили сюди, аби полоскотати собі нерви. В якийсь момент це стало для них справжнім випробуванням на міцність перед навчанням на бойовому факультеті. Та не всі могли впоратись з цим. Але тих, хто хотів спробувати, було сотні.

І Авелін не стала виключенням. Вони з її хлопцем Мареком приїхали подивитися на Академію Метаморфів, адже вже цього року вони стануть студентами. Для них це було не просто мрією, а справжнім сенсом життя. Кожен хотів стати воїном.

Дівчина мріяла про факультет бойових метаморфів, і її взяли туди. А от її хлопець не зміг пройти, адже його дар не підходив, та й підготовка залишала бажати кращого. І через це вони посварилися, тому їй і доводилося пробиратися одній. Хоча вона попереджала Марека, що краще йому навіть не намагатись, адже прекрасно знала як він б’ється.

Авелін вже вкотре пошкодувала, що обрала короткий шлях через Ліс Сновидінь, а не по центральній дорозі. Ще б, вона ж скоро стане сміливим воїном. Велика кількість студентів перед навчанням проходить через це, а значить і вона зможе.

Але відвага розсіювалася з кожним кроком, адже всі її передчуття говорили про те, що час тікати звідси. Інстинкти вже готові були спрацювати та дати відсіч нападнику. Десь збоку почувся дивний шум, і це стало вже останньою краплею. Авелін зірвалася на біг, і все в ній зараз кричали лише про одне — поряд небезпека. А в неї навіть немає з собою майже ніякої зброї. І як себе захистити? Хіба що перетворитись на крокодила. Проте чим він допоможе?

Та це ж все ще територія Академії, безпечне місце. Принаймні їй завжди так говорили. Хоча Ліс Сновидінь тягнеться далеко за межі, аж до чаклунських маєтків. Але зараз вона бачила зворотну ситуацію. А в цей час її хтось наздоганяв. І тільки дівчина приготувалася якось оборонятися, як щось її вдарило, і світ провалився в темряву...