Каміла Дані - Шлюбна ніч, Каміла Дані

— Ну ні-і, я хочу помитися спокійно, а не померти від оргазму! — злякано вимовляє. Здається, я вчора трохи переборщив. У цьому немає моєї провини, це все довга стриманість. Відпускаю з усмішкою до вух. Єва швидко зістрибує з ліжка, подарувавши мені пронизливий погляд, і швидко ховається за дверима.

Сніданок минає під пильним наглядом сина. Він поглядає то на мене, то на Єву. Їсть, щоправда, мовчки, і тільки усміхається. Сподіваюся, він нічого не чув.

— Тату, мамо, а можна я сьогодні поїду з ночівлею до бабусі з дідусем? — запитує малий, коли сидимо всі разом за столом. Єва сама приготувала сніданок, адже вони з Анною так домовилися, що вона готує сніданки сама, а жінка — обід і вечерю. А мені тільки в кайф спостерігати, як Ягідка метушиться на кухні. У фартусі, покусуючи солодкі губки, шарудить у пошуках чогось і швидко накриває на стіл. Здається, я потрапив років на двадцять назад, тільки колючий погляд Єви мене повертає до реальності, викликаючи усмішку. Знаю, що вона злиться за контракт, і підтримую її бажання підписати його, але без цих ідіотських пунктів.

— Любий, давай трішки пізніше, сьогодні дідусеві та бабусі потрібно відпочити. Їм ще треба підготуватися до завтрашнього дня. Ти ж чув, що вони йдуть на благодійний вечір? — швидко відповідає Єва. Малий переводить благальний погляд на мене.

— Сину, давай так, ми спочатку зателефонуємо бабусі й запитаємо, які у них плани. Потім порадимося з мамою, а вже тоді тобі скажемо нашу відповідь, домовилися? — вимовляю повчальним тоном, наголошуючи на слово “нашу”. Ягода, стрельнувши у мене поглядом, замовкає і підносить горня до губ.

— Як скажете, — знітившись, погоджується Тимур. — Тоді я швидко закінчую їсти і йду до своєї кімнати. Сьогодні субота, я ж можу пограти трохи в комп'ютер? — усміхаючись, питає у мене син.

— Мамо, наш син може пограти у комп'ютерні ігри? — звертаюся до Ягоди. Жінка починає кашляти й прикриває рукою рот. Здається, вона не сподівалася почути таке від мене. Єва думає, що я жорстокий тиран, бабій, але я постараюся їй показати справжнього себе.

— Звісно, — відповідає, ковтаючи ротом повітря.

— Тоді я пішов. Ось, я з'їв усю кашу. Дякую за сніданок, — малий зникає за дверима, залишивши нас наодинці. Ягода невідривно дивиться мені в очі й через кілька миттєвостей починає сміятися.

— Ти думаєш, якщо трахнув, то можеш мною керувати? Чи що ми будемо щасливо жити як одна ідеальна сім'я?! Ні, в ліжку ти, звісно, ого-го, але це тільки секс. Можу запропонувати тобі стати моїм коханцем, якщо хочеш, але не більше! І так, я не вступлю з тобою у законні стосунки, поки ми не підпишемо контракт. Мій контракт! — випльовує пошепки Єва. Бачу, як на шиї пульсує вена, а обличчя покривається червоними плямами.

Слова, немов кипляча вода — обливають мене з голови до ніг. Хочу встати та гарненько потрясти її, але я вже зрозумів, що з цією жінкою треба діяти інакше. Вона немов заряджається силою від мого сказу.

— Я ж сказав, що буде контракт! — спокійно вимовляю, дивлячись в очі. — Я слів на вітер не кидаю! То що, ми відпустимо Тимура до бабусі з дідусем, чи ні? Вони, до речі, на вечір не підуть, у бабусі ноги болять. Тому ми можемо спокійно залишити його з ними.

— З глузду з'їхав? А якщо щось станеться? Ні, мій син буде зі мною! Якщо так необхідна наша присутність, ми візьмемо його собою на цей дурний вечір, — підвищуючи голос, волає Єва.

— Ми можемо Кіма з ним залишити, для безпеки, — запитально підіймаю одну брову. Підіймаюся на ноги й роблю кілька кроків. Зупиняюся позаду жінки та цілую у волосся, жадібно втягуючи аромат тіла. Кладу руки на її плечі та закінчую свою промову:

— Ягідко, ти, мабуть, не зрозуміла. Я неодмінно приборкаю тебе. І чим більше ти будеш опиратися, тим цікавіше! — проводжу однією долонею по ніжній шиї. Нагинаюся і цілую привабливе містечко під волоссям.

— Здається, ти запізнюєшся, — намагається вимовити спокійним голосом, але дрібні мурашки видають її стан.

— Нічого, почекають. А щодо коханця, то я згоден бути три в одному!

— Це як? — фиркає Єва.

— Це — друг, коханець і чоловік! Ти вже віддала мені своє тіло, наступне буде серце, а потім і душа! — швидко цілую в щоку і прямую геть, щоб вона не зрозуміла мого істинного стану.

Залишок дня минає, наче у тумані. На зустрічі інвесторів так кричав, що дорогою додому довелося заїхати в аптеку, щоб купити льодяників для горла.

— Шефе, що знову? Ніби все йшло добре, — питає мене Кім при вході в дім. Він тепер особистий охоронець Єви, адже я її не можу кому-небудь довірити. А до Тимура взагалі трьох хлопців прикріпив. Вся ця ситуація мене напружує, але поки що сидимо тихо.

— Б * я, не питай! — штовхаю крізь зціплені зуби.

— Так, Ягода ще та штучка! Один раз був присутній у неї на зборах. У мене навіть озноб з'явився від її командного голосу. Гаразд, я не це хотів сказати, — побачивши мій ревний погляд, вибачається Кім. — Ми знайшли слід. Гроші були нараховані громадяночці Дженніфер Самс, але це підставна особа. Пробивши по своїх каналах, я з'ясував, що це пан Семенович. Думаю, він зливав давно гроші, просто ми помітили тільки зараз.

— І що? Що будемо робити? Ти ж розумієш, що розпочинати війну — не варіант!

— Шефе, або ми їх, або вони нас! Іншого виходу немає! Сем любить грати зі смертю, — пояснює Кім. Б*я, як я не люблю цю рулетку, але діватися нікуди, будемо атакувати.