Леонід Михайлович Тендюк - Альбатрос — блукач морів

гуа. …………. Кін кі рі рін, Кін кі рі рін.

— Про що ж ця пісня?

— Ну, як про що? — дивується Лукміло. — Співаю, бо хочеться співати.

Лукміло відомий співак, його знають усі навколишні племена. Він не рідний син жінки, в хижі якої я гостював. Його батька й матір вбили японці. Отоді й узяла родина старого меланезійця сироту Лукміло до себе. На цих віддалених тихих островах між колонізаторами і тубільцями точиться жорстока боротьба. «Напевне, ніхто не буде стверджувати, що Соломонові острови — райський куточок, хоч на світі є місця й гірші», — писав Джек Лондон. Звісно, у тутешній природі майже нічого не змінилося. Людей, як і раніше, косить дизентерія, лихоманка, малярія, різноманітні шкіряні хвороби, проказа, слонова хвороба. До всього цього додайте ще ріки, повні крокодилів, лісові хащі, де на кожному кроці отруйні змії, і ви зрозумієте, що то за край.

По той бік бухти високо в небо звів свої гори острівець Бакаварі. В його північній частині, біля узбережжя — невеличке поселення Побоко, де живуть прокажені (ми надибали його випадково, попливши в лагуну по корали).

Побачили натовп людей. На головах конусоподібні брилі, що закривають і обличчя; на брилях кілька смуг і кілець — це означає ніс, очі губи. Від шиї до ніг люди обмотані ворсистими пов’язками. Під удари бубна вони щось витанцьовують; поперед виходять двоє, усі інші теж співають, танцюють. Складна ритміка, незрозумілі наспіви. Мені сказали: «Хіба ти не зрозумів? Двоє, що попереду, то душі наших померлих прабатьків». Лицедійство так і зветься «Танок тіней».

Незаймані нетрі, казкової краси пальмові гаї, голубі лагуни, вогнедишні вулкани і ритуальні танці тубільців — ось якими запам’яталися мені Соломонові острови.

Було це далеко від рідного берега, в чужому Східно-Китайському морі. Після довгого плавання в Південній півкулі землі наш корабель повертався на Батьківщину. Той, кому доводилося борознити тропічні моря, знає, як можуть вони полонити душу. Супутник матросів — пасат, цей невгамовний вітер, день у день, місяць у місяць наспівуючи свою ласкаву пісню, непомітно заколисує тебе, і шепіт пальмових гаїв, і сузір’я, схожі на тяжкі виноградні грона, п’янять серце морехода.

Ми поверталися додому, все ще перебуваючи під враженням тропічних чар. Коричнюватий відтінок шкіри свідчив, що хлопці на «ти» з тропічним сонцем, а мускулясті руки навіть не обізнаному доводили, що на кораблі немає місця білоручкам.

Вийшовши зі смуги північно-східного пасату, за островами Кампо корабель наш попав у обійми іншого вітру. То був тайфун. Важкі грозові хмари зловісно нависли над нами. Виднокола спохмурніли, — здавалось, раптово настала ніч, хоч на судні пробили тільки третю склянку. Води Куросіо, неспокійні навіть під час повного штилю, зачувши віддалений порив вітру, почали хвилюватися, — над ними підіймалися білі гриви валів, і піняві бризки оскаженіло розліталися довкола.

Не кожному в житті доводиться зустрічатися з тайфуном: у цих вітрів свої дороги, а шукачі інколи виявляються сміливцями лише до першого штормового натиску. За «Витязем» міцно закріпилася слава безстрашного блукача морів, а проте й ми цього разу хотіли уникнути зустрічі з тайфуном. Та нам не пощастило: вітер зробив своє — змішав небо з морем.

Три дні і три ночі лютувала буря. А коли заголубів світанок, усі, хто був на палубі, побачили таке, що ніколи не можна забути: знесилені штормом, низько над щоглами летіли журавлі. Їх ламаний ключ чорною стрілою перекреслив небозвід. Скелясті далекі острови — затишна гавань; солодким був би спочинок журавлиним крилам. Та птахи не зостаються на чужині. Їхній курс — берег моєї землі. Ні шторм, ані вітер не владні збити журавлів з путі. Я подумав: і ми, блукачі морські, теж схожі на цих птахів…

Оглавление Леонід Тендюк АЛЬБАТРОС — БЛУКАЧ МОРІВ ВІТРИЛА НАПНУТО ПЕРША ЗУПИНКА ШТОРМ ВОРОТА СХОДУ ОПОВІДЬ ТИМОША РУСЕНА ТОРНАДО НАД БЕНГАЛЬСЬКОЮ ЗАТОКОЮ ЧОРНА ВОДА НАД ПРІРВОЮ ЯВАНСЬКОГО ЖОЛОБА НА КОРАЛОВИХ РИФАХ ТАМ, ДЕ ПЛАВАВ СІНДБАД-МОРЕХОДЕЦЬ ЛЮДИ З ПЛАНЕТИ ОКЕАН СКАРБИ СЮРКУФА ЧЕРЕПАХИ ТРОМЛЕНА ПЕРЛИНА ІНДІЙСЬКОГО ОКЕАНУ ЧУДОДІЙ І СПАДКОЄМЕЦЬ МУДРОГО ШІВИ ЗЕМЛЯ ОСТАННЬОЇ ВОЛЬНИЦІ НА ОСТРОВАХ РОБІНЗОНІВ ОЧІ БЕЗОДНІ ДОРОГОЮ ФРЕГАТІВ ПРИСМЕРКИ ОСТРОВА РІЗДВА ОГНЕДИШНА ЗЕМЛЯ ЧОРНИЙ БЕРЕГ