Катерина Іванівна Гловацька - Міфи Давньої Греції

МІКЕНИ — місто в Арголіді; за міфом, засноване Персеєм. Один із центрів прадавньої грецької культури (так званої мікенської).

МІНОС — крітський володар, син Зевса і фінікійської царівни Європи, батько Аріадни. Після смерті став суддею в Аїді.

МІНОТАВР — казкова потвора, що мала чоловічий тулуб і бичачу голову. Мінотавр жив у Лабіринті, збудованому для нього за наказом царя Міноса. Мінотавра вбив афінський герой Тесей.

МІСІЯ — в елліністичну епоху країна на західному березі Малої Азії з головним містом Пергамом, де був знаменитий вівтар Зевса.

МОЙРИ (рим. ПАРКИ) — богині людської долі, дочки Зевса і Феміди. Давні греки зображували їх, як трьох літніх жінок: перша, К л о т 6 (тобто «Прядильниця») сидить з веретеном і пряде нитку життя людини; друга, Л к х е с і с («Та, що визначає долю»), витягує жереб людцни; третя Атропа («Невідворотна»), обриває нитку життя людини

МУЗИ — красномовні дочки Зевса і богині пам’яті Мнемосіни. Покровительки поезії, мистецтва, науки. Жили на горі Парнасі. Усіх Муз було дев’ятеро: старша, Калліопа, — Муза епічної поезії; Ерато — любовної; Евтерпа — ліричної поезії та музики; Полігімнія — Муза гімнів; Мельпомена — трагедії; Талія — комедії; Терпсіхора — танців; Кліо — історії; Уранія — астрономії. Вождем Муз був Аполлон, звідки його прізвисько — Мусагет.

НАКСОС — острів в Егейському морі, відомий культом Діоніса.

НАРЦІЄС — вродливий юнак, що закохався сам у себе і помер. З волі богів після смерті став квіткою.

НАЯДИ — німфи, що жили в річках та джерелах.

НЕЛЕЙ — Посейдонів син, пілоський володар, батько Нестора, учасника Троянської війни.

НЕМЕЯ — долина в Арголіді, де Геракл убив велетенського лева (один із подвигів Геракла).

НЕРЕЙ — морське божество, підвладне Посейдонові, добрий і справедливий дід; втілення спокійного моря. Жив у підводному палаці, а виходячи на берег, міг змінювати свій вигляд — ставав птахом, рибиною, биком тощо.

НЕРЕЇДИ — морські німфи, дочки бога Нерея. Вони доброзичливі до людей, допомагають їм у біді на морі. їх зображували у вигляді гарних дівчат, оточених морськими чудовиськами.

НЕФЕЛА — богиня хмар, дружина володаря міста Орхомена Афаманта, мати Фрікса й Гелли.

НІКА (НІКЕ) — крилата богиня перемоги у війні, у спортивних чи музичних змаганнях. Її скульптурне зображення, знайдене на острові Самофракії (так звана «Ніка Самофракійська», 2 ст. до н. е.), належить до найкращих творів античного мистецтва.

НІМФИ — безжурні, веселі Зевсові доньки, напівбогині, що втілювали різні сили та явища природи. Відповідно до цього вони називалися по-різному: дріади (що жили в деревах), ореади (в горах), нереїди (в морях), наяди (в річках і джерелах), океаніди (в ріці Океані). Античним німфам у слов’янській міфології відповідають русалки, мавки тощо.

НІОБА — дочка зухвалого Тантала, Амфіонова дружина, мати багатьох дітей. Аполлон і Артеміда жорстоко покарали Ніобу за самовихваляння, вбивши всіх її дітей. З горя Ніоба перетворилася на скелю.

НОТ — південний вітер, що приносив грекам тумани й дощі (див. БОРЕЙ).

ОЙНЕЙ — калідонський володар, батько Мелеагра і Деяніри.

ОКЕАН — прабатько всіх богів і титанів. Давні греки уявляли його величезною рікою, що оточує звідусіль землю. Звідти начебто витікають усі річки й джерела, звідти сходять і туди сідають сонце, місяць і зорі.

ОЛІМП — гора напівночі Фессалії, міфічна оселя богів.

ОЛІМПІЯ — місто вЕліді, де відбувалисяОлімпійські ігри на честь Зевса (з 776 р. до н. е.).

ОМФАЛА — цариця Лідії, Геракл був три роки рабом в Омфали.

ОРЕАДИ — німфи гір.

ОРИ (ГОРИ) — дочки Зевса і Феміди, божества пір року, ладу в природі. На Олімпі вони відчиняли й зачиняли небесну браму.

ОРФЕЙ — уславлений співець, чоловік німфи Еврідіки. Після смерті дружини спустився за нею в Аїд. Учасник подорожі аргонавтів, допомагав їм своїм чудесним співом.

ОРХОМЕН — місто в Беотії.

ПАКТОЛ — річкав Лідії.

ПАН — бог лісів та гаїв, покровитель стад, пастухів і мисливців. Любив блукати з німфами й грати їм на сопілці. Раптово з’являючись, лякав подорожніх. Звідси слова: «паніка», «панічний страх». Греки уявляли Пана рогатим, на цапиних ногах і з волохатим тілом.

ПАНДОРА — жінка, яку створив Гефест із глини й води, а боги щедро всім обдарували. Стала дружиною Прометеєвого брата Епіметея; випустила на волю всі лиха, хвороби й напасті, які відтоді оселилися серед людей.

ПАРНАС — гора в Фокіді, присвячена Аполлонові, Діонісу й Музам. Між її двома вершинами нібито було Кастальське дже

рело, що давало натхнення поетам. Під горою стояло місто Дельфи із знаменитим храмом Аполлона.

ПАРОС — один із Кікладських островів в Егейському морі; славився своїм мармуром.

ПАСІФАЯ — дружина крітського царя Міноса, мати Мінотавра.

ПЕЛЕЙ — фессалійський володар, син Еака, брат Теламона. Від шлюбу Пелея з морською богинею Фетідою народився Ахіллес.

ПЕЛІЙ — володар Іолка, захопив владу, прогнавши Есона, батька вождя аргонавтів Ясона.

ПЕЛІОН — гора в Фессалії.

ПЕЛОП — Зевсів онук, син Тантала, володар півострова, що дістав від нього назву Пелопоннес (тобто «острів Пелопа»).

ПЕЛОПОННЕС — півострів на півдні Греції; назва походить від імені царя Пелопа (див. вище).

ПЕНЕЙ — річка в Фессалії.

ПЕРСЕЙ — син Зевса і аргоської царівни Данаї; започаткував великий, могутній рід Персеїдів. Нащадками Персея були відомі герої Геракл і Тесей.

ПЕРСЕФОНА (КОРА, рим. ПРОЗЕРПІНА) — дочка Зевса й Деметри. Персефону викрав Аїд, і вона стала його дружиною та володаркою підземного царства мертвих.

ПІГМАЛЇОН — легендарний скульптор, володар Кіпру. Пігмаліон закохався в статую прекрасної дівчини, яку сам вирізьбив. Афродіта оживила статую, і вона стала дружиною Пігмаліона.

ПІФІЯ — пророчиця в Аполлоновому храмі в місті Дельфах; для віщування сідала над розколиною, звідки йшли сірчані випари, і невдовзі починала битися в корчах від задухи чи, як гадали греки, від божого натхнення та вирікати безладні слова, що їх жерці мали за оракул (тобто пророцтво).

ПІФОН — дракон, який переслідував Лето, за що згодом його вбив син богині Аполлон.

ПОЛІДЕВК — див. ДІОСКУРИ.

ПОСЕЙДОН (рим. НЕПТУН) — син Кроноса і Реї, брат Зевса, Аїда і Деметри, бог моря. Греки уявляли Посейдона могутнім чоловіком із тризубцем, яким він розколює скелі і здіймає бурі.

ПРОМЕТЕЙ — славетний титан, син Іапета і Феміди; викрав на Олімпі вогонь і приніс людям, за що його жорстоко покарав Зевс: Прометей був прикутий на Кавказі до скелі, де мучився довгі віки, аж поки його визволив Геракл.

ПРОПОНТІДА — давня назва Мармурового моря.

ПРОТЕЙ — підлегле Посейдонові морське божество, що могло перетворюватись на всякі