Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Тiло™ 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Тiло™" автора Вікторія Леонідівна Гранецька. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 80
Перейти на сторінку:
змінилося. Її батько — відомий адвокат Грегорі Адамс — занедужав і помер. Окрім боргів, нічого їй не залишив. І рішуча й цілеспрямована Керолайн, котра з дитинства мріяла продовжити батьківський фах, навіть коледж не закінчила — опинилася стриптизеркою в якомусь нічному клубі. Там уже нікому не знадобилося її шляхетне аристократичне ім’я, тож вона його скоротила. Із того дня дівчину звали Керлі Адамс.

А Ештон погодилася вийти за Роберта.

Вони одружилися за кілька місяців. Весілля було пафосним і готичним, як і личило нащадкам давньої голландської родини. Біля церкви, в котрій завше вінчалися всі покоління Ван Хеллів, зібралося того дня багато роззяв. Адже Ван Хелли полюбляли виставляти свої старомодні весілля на загальний огляд. Для них це був спосіб довести самим собі, що вони ще живі. Проте ніхто не зауважив у велелюдному натовпі кремезного непоказного чоловіка з пронизливими чорними очима та темним, аж до смоляного, волоссям, ледь посрібленим передчасною сивиною. Ніхто, крім нареченої. Чоловік видався їй знайомим. Навіть більше, їй тієї миті примарилося, що вона знає його все своє життя. Усе своє інше, минуле життя…

І, може, якби у неї був звичайний людський колір обличчя, всі довкола неодмінно помітили б, що вона раптово зблідла. Але Ештон й без того завжди виглядала вибіленою, як смерть, тож нічого не змінилося. Навіть усмішка не здригнулася й не стекла з її обличчя подобою розплавленого воску. Дівчині з дитинства втовкмачили: аристократів від простого люду, в першу чергу, вирізняє вміння носити усмішку. Вона вміла її носити. Тож нічого не змінилося в її обличчі.

І той чоловік вирішив, що вона щаслива.

Але, щойно справа дійшла до подружнього ліжка, Ештон ніби заклякла. Вона раптом зрозуміла, що нізащо не хоче лягати в нього зі своїм законним чоловіком. Просто стояла й дивилася на нього застиглими, сповненими розпачу й страху очима.

Роберту передалися її сумніви.

— Якщо не хочеш, нічого не буде, — сказав він.

— Ні, — Ештон почала роздягатися. — Я хочу.

І вона не збрехала. Вона хотіла дітей.

5

Після одруження Роберту одразу ж недвозначно дали зрозуміти, чого від нього очікують як від голови родини. Першим у жертовне вогнище шкереберть полетіло його непоказне захоплення теслярством. Бо негоже вродженому аристократові працювати руками. «Вроджений аристократ за все життя не повинен тримати в руках нічого важчого за склянку віскі, кубинську сигару та власного прутня», — повчав його досвідчений дядько Крістофел.

Далі хлопчину понесла течія. Уступивши у володіння всіма статками Ван Хеллів, він прийняв на себе і неймовірну кількість родинних зобов’язань. Адже політичні уподобання в цьому виродженому сімействі також передавалися в спадок, тож Роберт і незчувся, як став переконаним демократом, втрапив спочатку до конгресу штату, а згодом його висунули й у кандидати на губернаторське крісло.

Ештон так і не вдалося завагітніти. Вона злилася спочатку на себе, потім на Роберта, потім на увесь світ. Згодом лікарі сказали їй, що з ними обома все гаразд, чому ж немає вагітності, жоден відповісти не зміг. Вона дивилася на розповнілу з роками тітку Кателейне, що народила колись одну за одною аж трьох дочок, потому, супроти волі, переводила погляд у бік худючої тітки Дігни, котра тим не менш спромоглася подарувати своєму чоловікові двох синів, і великі волошкові очі Ештон щоразу сповнювалися слізьми. Так тривало, доки незаміжні кузини Алгонда, Бригітта та Лодевейка (котрі, звісно ж, бажали дівчині тільки добра) не порадили їй один дуже дієвий і перевірений засіб.

Незабаром Роберт почув, що його дружина спить із іншими чоловіками. Не обираючи, з усіма підряд. Серед них траплялися його давні друзі та вороги, партнери з бізнесу й політичних ігор, юристи, медики, спортсмени, офіціанти й садівники. Чоловіки зліталися на її дивовижну вроду, наче джмелі на мед, вона ж робила все, що вони їй казали, з єдино одержимою манією — завагітніти. Байдуже, від кого. Сама ж, вочевидь, не відчувала жодного вдоволення від злягань, для неї то був просто тупий механічний процес, від котрого беруться діти. Утім, Ештон не гребувала ніким і не бачила в своїй поведінці нічого негідного. Не цікавилася лише чоловіками, котрі носили прізвище Ван Хелл, тож кузени Гвідо та Фаскен принижено відповзли вбік. Саме вони й розповіли Роберту про численні зради дружини.

Він спочатку був не повірив. А згодом отримав нагоду побачити все мало не на власні очі. Якось Роберт раніше повернувся додому після гольфу і запримітив, як із воріт їхнього маєтку квапливо виїжджає автівка його університетського друга Стівена, котрий зранку відмовився зіграти з ним партію в гольф, пославшись на недобре самопочуття. А зараз Стівен, схоже, почувавсь як ніколи добре і так поспішав, що й не помітив повернення господаря маєтку…

Це вже було занадто. Увійшовши до вітальні, Роберт рушив до східців й швидкими кроками попрямував нагору. У руках він стискав нагайку, котру підібрав перед цим біля стайні. Плетене руків’я охоче вляглося в долоню, додавши йому рішучості. Несвідомо зринула згадка — десь він таке вже робив… Непроханий спогад не сподобався Роберту, та щось підказало йому — тут потрібна саме нагайка.

Рвучко розчахнув двері. Ештон лежала оголеною долілиць на широкому, розбурханому від любовних утіх подружньому ліжку. Роберт застиг. Вона ж навіть не подумала підвестися чи прикритися простирадлом, тільки ледь повернула голову до чоловіка й зміряла його крижаним од зневаги поглядом.

І Роберт несподівано втратив увесь свій запал та наснагу. Нагайка здригнулася в його спітнілій нерішучій руці, вислизнула з неї й безпорадно гупнулася руків’ям об підлогу. Перед очима пішли нечіткі бляклі кола. Він прихилився до одвірка, ледь тримаючись на ватяних, враз ослаблих ногах…

— Якщо вже без цього ніяк, то хоч роби це так, щоб ніхто не бачив! — кинув на ходу, ганебно вибігаючи з подружньої спальні.

Більше Роберт ніколи не лягав із нею до одного ліжка. Натомість витяг зі стриптиз-клубу Керлі Адамс і лягав уже з нею. На тлі Ештон вона більше не видавалася йому шльондрою. А згодом почала працювати в його передвиборному штабі.

Минуло декілька років. Ештон багато подорожувала країною з фортепіанними концертами, часто лишалася на ніч в осяйних готелях, і Роберт знав: кожного разу вона була там із новим чоловіком. Однак жоден не дав їй такої бажаної вагітності. Щомісяця вона дізнавалася одне й те саме: дитини немає.

Та раптом її поведінка змінилася. Прокинувшись одного ранку в розкішних апартаментах десь на Манхеттені, Ештон краєм ока глянула на мускулястого афроамериканця, що спав поряд, тихенько вислизнула з-під ковдри, спішно зібрала свої речі й поїхала

1 ... 61 62 63 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тiло™», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тiло™"