Юлія Богута - Помста для Роуз, Юлія Богута

Розділ №34. Поганих людей неможливо перевиховати

Дивовижно, як швидко змінювався світ. Ще місяць тому для мене смерть Грегорі Граунда здавалася нереальною, на межі фантастики. А сьогодні, я допомагала Лейлі зібрати дівчат зранку для репетиції, тому що Хевену довелося ладнати юридичні питання щодо поховання. Я не знаю, як так сталося, але довгоочікувана помста не принесла мені того, чого я очікувала. Мені не стало ані краплі легше. Я не стала ні на краплю щасливішою. Єдине, що мені вона дала  — якийсь внутрішній спокій щодо нього. І тепер, дивлячись у широке вікно,  в мені потрохи розповзалась порожнеча в перемішку з образою за те, що це зробив Даніель. Що йому зовсім не боляче від цієї смерті.

— Сьогодні репетиція буде до четвертої, — сказала тихо Лейла після чергової перерви. — Ввечері ховатимуть містера Граунда. Ближче до шостої вечора привезуть тіло до студії аби всі охочі могли попрощатися. Буде багато журналістів та людей, які його знали. Після чого його повезуть ховати, а в концертній залі відбудеться невеликий вечір пам’яті… Я нікого не змушую приходити, але буде добре, якщо ми прийдемо підтримати Вільяма та…Даніеля.

— Я прийду, — промовила Елісон, притуляючись до стіни. Слідом за нею це промовили й інші дівчата, переглядаючись одна з одною сумними поглядами.

— Чудово. Тоді ідіть відпочивайте. Думаю нам всім потрібно трохи часу аби пережити такі важкі новини, — промовила вона і відвернулася до вікна, нервово вдихаючи повітря в груди. За холодною маскою виднілася клубок емоцій, які мені важко було зчитати.

Поки дівчата виходили з зали для тренувань, я продовжувала дивитись на Лейлу, намагаючись зрозуміти що з нею відбувалося. Чи це на неї настільки вплинула смерть Грега, чи сталося щось інше, що змушувало її бути такою розсіяною та розгубленою. Хоча, здавалося, нічого більше не відбувалося особливого за останній час. Тому я не втрималась, і коли ми залишились наодинці все ж таки запитала:

— В тебе все добре? — промовила ледь нахиливши голову. Лейла повернулася до мене, розпускаючи на ходу своє вогняне волосся і пропалюючи гнівним поглядом.

— Длбре? — перепитала вона, здіймаючи брови. В її голосі прозвучала така образа, що я навіть здивувалася такій редакції. — Тобі не здається, що це все надто вчасно сталося?

— Що ти маєш на увазі? — нервово перепитала, хоча відразу ж зрозуміла про що вона.

— Смерть містера Граунда,  — сказала вона жорсткішим голосом та роздратовано стала ходити по залі. — Ще вчора всі соціальні мережі розривалися від новин про зраду Дана, про те який він поганий і як він посмів зраджувати Соль відразу ж після їхніх заручин. А не минуло ще й пів доби, як ці заголовки змінилися на  інші, про те, який він бідний син. Як так? Відчуття ніби всі ці статті були завчасно написані.

— Тобто...? — не зрозуміла про що вона.

—  Він не встиг вийти з лікарні, як перед машиною вже стояли журналісти. Статті про "бідолашного спадкоємця" були опубліковані ще коли він сідав у машину, Роуз! — зірвалась вона на крик, викликаючи в мене табун комах на шкірі. —  А ще... Це він наказав Джонатану, покликати туди незалежних репортерів із провідних каналів. Звідки він міг знати, що Гпегу стане гірше...?

— Лейло...— нервово прикусила губу, не знаючи як почати.

— Я не параноїк, Роуз, — різко розвернулася вона до мене обличчям. — Це був він.

— Я знаю, — тихо вичавила з себе, складаючи руки на грудях. Лейла на мить завмерла на місці, нарешті перестаючи нарізати кола по залі, а потім здійняла на мене здивоване обличчя. — У містера Граунда була алергія на лілії, про яку майже ніхто не знав...тому, коли він приніс їх в палату, йому стало гірше.

— Так він знав...! — шоковано видихнула вона.

— Ми не доведемо цього.

— В лікарні є камери, — хапалася вона за повітря.

— Записи з палати стерті. А те, що він знав про неї, ми ніяк не доведемо.

— Клятий покидьок!!! — мало не кричала Лейла, змушуючи мене моршити лоба від гучності. Дивовижно, але від такої яскравої реакції до мене прийшло маленьке усвідомлення.

— Це ж ти...? — запитала її, а потім чітко промовила те що спало на думку.  — Це ж ти виклала ті фотографії з вами у мережу, щоб зіпсувати весілля.  А я ламала собі мозок, звідки з'явилися ці фотографії...

— Засуджуєш...? — з викликом запитала вона, спираючись спиною на стіну. — У мене були на те свої причини.

— Ані краплі, — хилитнула головою. — Він зустрічався з тобою, а потім заручився на твоїх очах з іншою. Отримати скандал через фотографії це найменше, чого він заслуговує. По хорошому, ти б мала йому ще добрячого ляпаса дати.

— За те, що він зробив, йому мало ляпаса... — тихіше додала Лейла, протираючи руки. Мій погляд зачепився за тонку кофту з довгими рукавами у якій вона ходила останні дні. Всередині зародилася дивна нудота від дурного передчуття.

— Він тебе побив...? — вирвалося з моїх губ перш ніж я встигла прикусити їх. В залі повисла гнітюча тиша. Дівчина мовчки схопила себе за плечі, а потім потягнула один рукав угору, оголюючи свіжі синці. — Клятий виродок...! Це через ту сцену біля автомата?

— ...і через це теж, — сковтнула вона слину, перш ніж продовжити зі скляним поглядом. — Перед тим як піти в лікарню він покликав мене до себе та сказав, що це я винна у тому що його шлюб зруйнувався. Він кинув у мене вазу і кілька разів стукнув об стіну. А коли я впала на підлогу почав бити ногами...

— ...як ти його зупинила? — вичавила з себе, переповнюючись гнівом.

— Не я. Його зупинив Джонатан. Відвіз у лікарню, а потім повернувся до мене та привіз ліки... — монотонно розповідала Лейла, поки мої кулаки біліли від злості. — Знаєш...варто було зняти це на відео та запустити в мережу. Принаймні зараз не було б так образливо...

Моя витримка дала тріщину і я не втрималась та обійняла її. Ні, Лейла аж ніяк не була моєю подругою чи кимось близьким. Вона не викликала у мене жодних теплих емоцій після того як закрила у ванній та говорила стільки зайвого. Але...жодна людина у світі не заслуговувала бути побитою у власному домі людиною, до якої колись мала почуття. Жодна жінка не заслуговувала на побої, навіть якщо вона була не самою приємною людиною. І Лейла не виключення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍