Євгеній Шульженко - Провалля 2, Євгеній Шульженко

​Деякий час донька господаря будинку втішала подругу, погладжуючи по спині. Потім відсторонилась та поглянула в заплакані очі. Розуміючи, що часу мало, адже будуть питання, відійшла від дівчини та відчинила холодильник. Витягла овочі та фрукти, викладаючи на стіл.

​- Мені потрібна твоя допомога, - мовила Діана, поглянувши на подругу, - в підвалі. Слава ще не закінчив, - обірвала себе, хапаючи повітря в приступі нудоти, - будь ласка, йдемо зі мною.

​Поліна здивовано насупилась, але залишила свої справи. Їй було шкода подруги, тому легко всміхнулась та махнула головою в сторону підвалу. Взявшись за руки, спустились вниз та штовхнули двері в приміщення з камерою.

​Яскраве світло вдарило в очі, від чого Поліна прикрила обличчя руками. Звикнувши, глянула вперед та відкрила рота від здивування. Камера була відчинена та пуста. Олесь та Міра стояла біля стіни, обійнявшись. Арсеній стримано поглянув на дівчину та махнув рукою. Вперед вискочив Макар та кинувся до Діани. Міцно обійняв, цілуючи її очі, щоки та вуста. Зашепотів ніжності, поправляючи її волосся.

​- Що відбувається? – хрипко спитала Поліна, - Макар, ти живий?

​- Живий, - насупився хлопець, не відпускаючи кохану, - а людожер вже ні, - показав рукою в сторону обробної кімнати.

​- Ді, ти вбила Славу? – відповідь на питання було зрозумілим, але Поліна не могла зібрати свої емоції, - Сальвадор зараз смажить… - обірвала себе та схопилась долонею рота.

​- Так, - заплакала Діана, заховавши обличчя в шиї Макара, - я не мала вибору. Розумієш? Не мала вибору. Він змусив мене зробити це. Він хотів аби я покінчила з Макаром, - відсторонилась від коханого та гнівно поглянула на подругу, - цей монстр хотів допомогти мені, - нервовозасміялась, витираючи сльози, - він вирішив, що таким чином я зможу забути про друзів та минуле життя.

​Поліна відкрила рота, розглядаючи подругу та її коханого. Час від часу кидала погляд на обробну кімнату, але стояла на місці. Не наважувалась зайти та поглянути. «Їй шкода Славу, - хмикнула в думках Діана, міцніше схопивши Макара, - це нормально. Але я дійсно не мала вибору».

​- Оце так справи, - прошепотіла донька Віктора, - який план? Що будемо робити? – поглянула на Діану, - нам потрібно вже йти до мого батька. Він відчує, що щось не так.

​- Ми маємо тікати, - гаркнув суворо Макар, - негайно! Це клятий будинок з його клятим господарем, - підійшов до Поліни, легко торкнувшись руки, - ти йдеш з нами?

​- Арс не буде проти? – невпевнено запитала Поліна, глянувши на хлопця, що так сподобався їй, - якщо він не проти, я піду. Не знаю, що буде далі. Але я піду, - сльоза потекла по її щоці, - врятуєш мене, сержант ДСНС?

​- Врятую, - буркнув жартівник, опустивши погляд на підлогу, - ти винна мені побачення. Памʼятаєш?

​- Дурник, - всміхнулась, почервонівши, - в нас вже було побачення в проваллі. Обійдемось без кави, - ойкнула, тільки Арсеній підскочив та міцно притиснув дівчину до себе, шукаючи її вуста, - не зʼїж мене!

​- Не жартуй так, - підняв брови, зупинившись, - я сумував за тобою, - торкнувся долонями її обличчя, потягнувшись до її відкритого рота, - дуже сумував.

​Закохані злились пристрасним поцілунком, заплющивши очі. Водночас Міра та Олесь відійшли від стіни та приєднались до компаніх. Діяти потрібно негайно.

​- Як будемо тікати? – запитав Макар, торкнувшись Арсенія, - потім будете пити каву. Агов! – смикнув друга за плече, - ми можемо вийти через головні ворота?

​- Не вийде, - відповіла Поліна, відірвавшись від жартівника, поїдаючи його поглядом, - хвіртки немає. Щойно ми увімкнемо ворота, як батько схаменеться та кинеться до нас.

​- Через стіну ми не переліземо, - мовив Олесь, почухавши потилицю, - ми в скрутному становищі.

​- Чому? – запитала Діана, піднявши брови, - ми можемо вийти так, як зайшли. Через провалля. Криницю не видно зі сторони альтанки, - розвела руки в сторони, - якщо Віктор кинеться нас наздоганяти, він буде сам, - поглянула на Поліну, - заступник міністра та депутати навряд будуть бруднити свої костюми. Вони взагалі втечуть в паніці, - засміялась, не стримуючи своїх емоцій, - закінчилось їх щасливе багате життя. Людожери та збоченці. Преса буде задоволена!

​Друзі зібрались з думками та кинулись до сходів з підвалу. На кухні зупинились, прислухавшись. Зі сторони саду лунала музика. Двері вітальні були відчинені. Сміх та розмови. Солодкий запах грилю, від чого волосся ставалодибки.

​Діана, схопивши ліхтарик в шухлядці, відчинила двері та вискочила на вулицю. Махнула рукою та кинулась до кущів, що вели до саду. Несподівано зʼявились Тімон та Пумба, що почали з зацікавленістю розглядати компанію. Дівчина зупинилась та всміхнулась. «Ці бешкетники не давали мені спокою весь цей час, - подумала з вдячністю, - я буду сумувати за вами!».

​Обережно обійшли котів та чкурнули в темряву, шукаючи криницю. Розуміли, що звуки та світло можутьвидати втікачів. Що потім чекати від розлюченого маніяка? «Я навіть перевіряти не хочу» - промайнуло в голові.

​Вихід до провалля першою знайшла Міра. Ойкнула, закривши долонею рота. Вхопила Олеся та почала стрибати. Друзі підійшли, оглядаючись. Ще мить й все буде закінчено. Полегшення та ейфорія розтікалась тілами. Врятовані! Вижили! Втекли!

​Несподівано тишу порушили аплодисменти. Компанія завмерла, округливши перелякано очі. «Що відбувається?». Аж раптом, кущі захитались та в очі вдарило світло. Звикнувши до яскравих променів ліхтаря, друзі побачили Віктора, разом з заступником міністра та двох депутатів. Чоловіки сміялись та били в долоні. Вони не були налякані чи спантеличені. Навпаки, в очах мерехтіли впевненість та перемога.