Олена Домова - Тілоохоронець Горгони, Олена Домова

29. Ти моя підтримка

Прокинувшись вранці, Юля якомога тихіше сковзнула з ліжка та спробувала вийти з кімнати. Проте чутливий слух вловив шелех, і Макс відкрив одне око.

- Доброго ранку, - хрипко сказав він.

- Доброго. Пробач, знову я тебе розбудила.

- Аж ніяк. Я ще сплю, - й на підтвердження своїх слів чоловік перевернувся на інший бік і мирно засопів.

Брюнетка тихо гмикнула, зібрала свої речі та нишком вийшла зі спальні. Знайшла в передпокої свою спортивну сумку, дістала з неї легкий брючний костюм на вішалці та почепила на гачок розправлятися.

Далі звичний ранковий ритуал ішов без змін: йога, душ, сніданок. Коли Юля спритно хазяйнувала на кухні, нарешті з'явився заспаний Максим. Він тихенько сів на стілець та став спостерігати за процесом.

Помітивши чоловіка, Юля завмерла і втупилася на нього.

- Що? - розгубився Макс.

- Ти ж каву з цукром та молоком полюбляєш?

Жінка давно не могла зрозуміти, що не дає їй спокою, поки якось не згадала задоволену фізію Максима, коли Катя принесла йому каву з вершками. Вона мимохіть глянула на нього тоді, навіть не помітила, що картина відбилася в пам'яті. Пізніше вона завжди готувала напій на свій смак, але час від часу відчувала невідповідність, хоч чоловік завжди радо приймав його.

- Є таке.

- То чому ти ніколи нічого не казав мені, коли я давала тобі чорну?

- З твоїх рук я питиму та їстиму все що завгодно, - ані на мить не завагався з відповіддю пан Кирієнко.

- Не смішно, - не оцінила високого пориву брюнетка.

- Але ж це правда, - він знизав плечима, наче кажучи: "Нічого не поробиш".

- Гаразд, з цим розібралися, - пробурмотіла Юля й додала у чашку молоко, а Макс з цікавістю прослідкував за цим процесом, щось його Горгона була сьогодні не дусі.

А Юля тим часом збиралася з думками. Хоч вона і зважилася завести цю бесіду, але почувалася ніяково.

- Я б хотіла, щоб у тебе в квартирі були деякі мої речі... Сподіваюся, ти не проти?

Вона уникала дивитися на чоловіка в цей момент, посилено зображаючи активну кулінарну діяльність. Тема, яку вона вирішила підняти, лякала її саму. Чи не занадто швидко вона її підняла? Звісно, це зручно, але ж вони зустрічаються всього кілька тижнів.

- Які наприклад? - Макс весь підібрався, голос був напружений.

Юля також напружилася. Не такої відповіді вона очікувала.

- Необхідний мінімум: зміна одягу, засоби гігієни, дещо з косметики, - з кожним словом впевненості ставало все менше, голос ставав все тихішим, а руки мимоволі стиснули стільницю біля вже наповнених тарілок.

- Пробач...

Від цього слова Юля здригнулася. В голові негайно замиготіли відмовки, які неодмінно пролунають після цього слова: "пройшло замало часу", "я не готовий", "хіба тебе зараз щось не влаштовує?", "ти на мене тиснеш". В очах защипало. Виявилося, коли немає впевненості в іншій людині, це боляче.

- Пробач, - міцні руки обхопили її, на маківку опустилося неголене підборіддя, а Юля вже готова була вириватися та кричати, що нічого не треба. - Я сам не здогадався запропонувати... Тобі терміново щось потрібно? Можемо заїхати до тебе швиденько... або... хоча ні, крамниці ще закриті... А ні, є тут одна неподалік, що працює цілодобово... Гей, ти чого? Плачеш чи що? Юль, болить? Де?

Він розвернув жінку до себе, а в очах хлюпалася паніка. Аж раптом брюнетка розсміялася, чим геть спантеличила чоловіка. Він тільки й міг, що витирати пальцями її щоки та питати: "Що? Що сталося?"

Юля обхопила його шию й притягла збентежене обличчя до себе. Поцілунок виявився несподіваним для чоловіка, але від серця в нього разом відлягло.

- Все добре, - нарешті відповіла вона, даючи можливість Максимові полегшено зітхнути. - Нічого невідкладного. Просто наступного разу привезу тобі кілька нових фетишів. Ти ж не проти?

- Я обома руками за, - радісно осяялися сині очі.

 

***

- Доброго раночку, Юліє Володимирівно, - майже проспівав гиденьким голосом Антон Федорович. - Як ви дивитися на те, щоб зустрітися сьогодні за обідом та обговорити умови передачі траншу?

Пані Середа зітхнула, розблокувала телефон та ввімкнула мікрофон, як вчив її Максим. Знову приклала гаджет до вуха.

- Антоне Федоровичу, - вона навіть не думала вітатися з нахабою, - моя відповідь та сама: співпраця анульована. Ваші погрози не вплинуть на рішення.

- Ти погано зрозуміла вчора? - прогарчав чоловік, в голосі з'явився хрип замість уїдливого меду.

- Навпаки. Я дуже добре все зрозуміла. І тим менше у мене бажання зав'язувати стосунки з бандитами, ким ви, чоловіче, і є.

- Ти пошкоджуєш, шльондро! - вилаявся чоловік і перервав виклик.

Юля вимкнула диктофон і відправила файл Максимові. Нехай він розбирається, раз так хоче. А сама повернулася до справ. За хвилину прийшло повідомлення: "Без мене з офісу не виходь", на яке пані Середа легко погодилася, адже виїзних зустрічей на сьогодні заплановано не було.

За хвилину до кабінету ввійшла Марія зі стосом паперів, і робота закипіла.

Пан Кирієнко тим часом лютував аж підстрибував. Якийсь чорт насмілився відкрито погрожувати його жінці й очевидно заслуговував на смерті у найстрашніших муках. Та на превеликий жаль Макс лише міг нацькувати на нього колишніх колег. Не сказати, щоб колега зрадів перспективі додатково попрацювати, але пообіцяв розібратися якомога швидше.

Ну а сам пан Кирієнко продовжив розбиратися зі справою пана Зегера, нарешті перекинувши всю рутину на широкі плечі Тягнибока. Спершу за звичкою хотів зайнятися ще й розслідуванням обставин, які призвели до інциденту, але швидко передумав. Це для своїх він готовий був дупу рвати, користуючись зв'язками, але великий бос додаткові послуги не оплачував, та й не потрібно йому знати про можливість таких послуг.

В призначений час приїхав до офісу Зегер-груп. З собою взяв В'ячеслава - нещодавнє і дуже вдале надбання "Фортеці". Саме цей хлопець повинен буде стати тінню Павла Павловича.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍