Валерія Дражинська - Мій особистий демон, Валерія Дражинська

33

- Імператор, я бажаю її смерті.

- Яка кровожерлива, виявляється, у мене наречена, - позаду глузливо пролунав тихий оксамитовий голос, - Чим дівчина так завинила перед тобою? 

Я видихнула з величезним полегшенням. У дзвінкій тиші, що утворилася, цей звук був виразно чутний усім. На мене покидали недобрі погляди. Особливо вражаючий був у нареченої. Злющий із домішкою ревнощів. Вона мене побоювалася. А мені було на це фіолетово. Дрого тут!  Я його не бачила, але завдяки його присутності почувалася вже в безпеці.

- Ти покинув наш ритуал через неї! - отямилася наречена. 

Імператор задумливо мовчав.

- Логічно тоді бажати моєї смерті, а не невинної людини, - незворушно відповів Дрого.

- Як я можу бажати смерті свого майбутнього чоловіка. Ти зробив помилку. Я прийняла це і пробачила. Але вона має померти, - стояла на своєму ця ненормальна.

Ого! А дівчина розумом не блищить. Зробив помилку? Великодушно пробачила? Кого? Дрого?

- Уже колишнього майбутнього чоловіка, - оманливо спокійний голос пролунав просто за моєю спиною.

У залі повисло гробове мовчання. Наречена зблідла. Імператор почервонів. Імператриця теж якось змінилася на обличчі. Усі чудово знали, що Дрого слів на вітер не кидає.  

- Що ти сказав? - зміг нарешті видавити зловісно Імператор.

- Ти чув! Як і всі присутні в залі.

- Усі вийдіть! Залиште нас із сином наодинці.

Жіноча половина відразу піднялася зі своїх місць і попрямувала на вихід. Я теж було сіпнулася наслідувати їхній приклад, але на плече опустилася важка рука, злегка стиснувши його. Ну ні, так ні! Не дуже й хотілося йти. Навряд чи на мене за дверима чекало щось хороше. Тим паче, в компанії над істот, принаймні, одна з яких бажає мені смерті.

- Вона теж, - кивнув на мене найголовніший.

- Ні. З огляду на останні події вона залишиться при мені. 

- Ти смієш мені перечити? - процідив жорстко.

- Вона залишиться зі мною! - не менш жорстко відповів Дрого, - Утім, я вже все сказав. Ритуалу не буде, як і самого союзу. З наслідками я розберуся. Тиснути, погрожувати марно.

- Це через неї? - за спиною було підозріло тихо і це спіткало Імператора на продовження, - Не бачу проблеми! Трахай її скільки влізе. Навіщо все скасовувати. Ти ж знаєш, який вигідний цей союз.

- Я не зміню свого рішення! Не буду більше обтяжувати тебе своєю присутністю.

Дрого взяв мене за руку та потягнув за собою. Нарешті подивилася на нього. Він був в одних штанях, як і полетів від мене. Так поспішав, що не спромігся навіть привести себе до ладу. Наразі це дрібниця, але все одно приємно.

- Ти переборщуєш, Спадкоємцю! Забув хто перед тобою? - зупинив нас спокійний голос Імператора.

- Я добре пам'ятаю, хто ти такий.

Приготувавшись уважно слухати, Дрого незворушно склав руки на голих грудях та підняв один куточок губ.

- Якщо ти відмовишся від цього союзу, я зв'яжу в тобі твою силу і вижену в порожні землі на невизначений термін. А її, - недобро усміхнувся, дивлячись на мене, - Перший раз бачу, щоб ти так сильно кимось захоплювався. І ким? Людиною! Немислимо, тим паче для тебе. Спочатку думав одразу її стратити, але це буде занадто просто. Мабуть, краще віддам на потіху молодняку Істинних. Ти знаєш, як вони люблять розважатися з людьми. Довго вона там не протягне. 

Судячи з його вигляду - загроза серйозна. Він упевнений, що Дрого не зможе йому протистояти та обов'язково погодиться на всі висунуті умови. Навіть побачила в його очах відблиск перемоги. Чи привиділося?

Перелякано повертаюся до свого демона та зависаю. Він уже відкрито посміхається, злегка похитуючи головою.

- Ти стаєш передбачуваним, батьку! - усміхається та рівно продовжує, - У нас є два варіанти розвитку подальших подій. Перший: я відрікаюся від Престолу та назавжди залишаю Валонт. Спадкоємцем стає Владар. Другий: я, на правах Спадкоємця, викликаю тебе на бій найсильніших, де успішно виграю. Потім я назавжди залишаю Валонт та новим Імператором стає Владар. Третього не дано. Обирай!

Імператор починає сміятися. Дрого терпляче чекає від нього відповіді. Його зовсім не напружило те, що його пропозицію було так безтурботно сприйнято.

- Ти серйозно? - відсміявшись глузливо поцікавився Імператор, - Битва ж буде на смерть. Я тебе не зможу пощадити. Прихлопну не напружуючись. Знайшов чим погрожувати! Не доріс ще з моєю силою змагатися.

- А ти уважно придивися, батьку, хто стоїть перед тобою! Я тобі допоможу - злегка приспущу блоки.

Імператор слухняно вдивляється в Дрого. Поступово змінюється в обличчі. Погляд важчає. Побілілі губи з невірою шепочуть:

- Це неможливо! Звідки? Тобі ще щонайменше тисячоліття потрібно, щоб прийняти в собі таку міць. 

- Іноді відбуваються неймовірні речі, - і дивиться на мене, щоправда якось надто суворо.

Розуміння приходить блискавично.

- Дрого?

- Так, моя дівчинко! - улюблений голос незадоволений.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍