Юрій Володимирович Покальчук - Паморочливий запах джунглів

Так або інакше, але всі ці роки майже завжди в останній момент Вадиму різко не хотілося одружуватись, і він або сам тікав від жінки, з якою певний час вже трахався і вони ніби й любилися, або вона, не витримуючи паузи у відповіді на тупе і банальне, як на Вадима, запитання – як будемо жити далі – тікала сама.

Правда, Вадим любив говорити і сам себе переконував, що жінки, які від нього пішли, рано чи пізно просяться назад, але це більше були байки і самовідповідь власній чоловічій, а точніше козлячій психіці, яка вимагала, щоби всі жінки хотіли саме з ним трахатись, а така, яка хоч раз дістала його прутня в піхву, вже назавжди була його і тільки його і на жодного чоловіка більше дивитись не могла би.

Це ніби абсурдно виглядало, але Вадим помітив давно, що, коли бачив одруженою котрусь із жінок, з якими він спав, і думав про її чоловіка, хвиля незадоволення і певної невеликої, але ворожості до її новітнього пеніс-мена в ньому виникала несамохіть. Вадим сам дивувався їй і вгамовував це швидко, і з кількома чоловіками своїх колишніх подруг навіть, можна сказати, приятелював.

Щось їх у цьому приятелюванні нервово об'єднувало – як колись він прочитав у якійсь англійській книжці вислів «брати по спермі», і це запам'яталось. Брати не брати, але щось у цьому було з отих істин, які хер просциш, що воно й чому.

Курва, треба вставати і рухатись, бо вже пів на одинадцяту, а є домовленість з Катериною. Це недалеко, але ж треба встати і вийти, як співає отой Морозов.

Вадим стояв у душі, приводячи себе до тями спершу теплим, потім прохолодним, а потім зовсім холодним душем, і згадував анекдоти, які вчора розповідав Макс.

«Ходить якийсь йобар до чувіхи, а чоловік її на те – жодної уваги. Дійшло до того, що майже при чоловікові вони почали трахатись, оскільки йому все пофіг.

Чоловік сидить собі на кухні і п'є каву, – він каву любив, а трахатись з дружиною ніби й не любив.

От приходить йобар до них, а чоловік п'є каву на кухні, а йобар – я піду до твоєї жінки, з нею там трохи повожуся.

– Та йди!

За півгодини повертається йобар.

– Щось, – каже, – твоя жінка сьогодні якась дуже холодна.

А чоловік п'є собі каву та й каже:

– Як на мене, вона і коли жива, то теж не дуже гаряча була!»

Ні собі фіга, просто крутий ужасняк! Жах і мряка!

Від такого анекдота перець зразу падає і якось автоматично починаєш думати, яких ти чужих жінок трахав і що при тому думали їхні чоловіки.

Вадим згадав, як Славко, його приятель і однокласник, розповідав, що одружився на останньому курсі інституту, а потім його забрали до війська – була тоді така придуркувата совєтська мода – ну, забрали на два роки. А тут перестройка, часи міняються і чувак за рік дістає дембель. І пензлює щасливий додому. А вони якось там через її родичів і квартирку вже надбали маленьку – все типу заїбись, тільки живи і радій.

Отож він хоче радіти і припирається додому, відчиняє двері, а на ліжку його дружину зі всіх сил якийсь поц трахає.

Кажуть, не хер без попередження додому приїжджати, а може, жінка не готова тебе зустріти!

Так оця точно була не готова. Мало того, він стояв і дивився, як її їбуть, а вона очі заплющила і тільки задком підмахує тому кадрові.

Казав Славко, що на все життя запам'ятав ту волохату сраку з яйцями, які метеляли по сраці його дружини, і того стрижня, який гоцав у її поцьці. У важкому сні така мара не присниться, а тут наживо – чистий тобі порнофільм чи то порнотеатр вдома, усратися і не жити – домашній порнотеатр.

Він навіть і говорити нічого не став їй і якось перебивати те їхнє трахання.

Пішов собі геть – і більше ніколи до тої хати не повернувся, подарунки лишив, аби бачила, хто приходив.

За півроку розлучився і казав, що десь рік від сексу його нудило, спортом займався, йогою, там всякою такою хернею, аби себе відволікти.

Але куди від того хуя дінешся!

Знайшлася і на Славка якась нова любов, ну і далі все у нього склалося дуже навіть класно. Тепер крутий бізнесмен, двоє дітей, купа бабок. Казав, що той шок навіть йому в чомусь допоміг!

Вадим зітхнув! Мені й свого малоприемного спогаду вистачає, на хєра мені такі допомоги! Я й так знаю, що «женщіна друг человека, живе біля нього і на нього похожа».

Це чоловічі легенди, Вадим вже давно позбувся цих ілюзій. – А реальність – он Макс, хто біля кого живе і хто ким поганяє!

А чому от всі анекдоти про трахання і про те, як хтось комусь зрадив і хтось комусь куди-небудь засадив.

Навіть про Чапаева і Петьку і то те саме. «Петька повернувся з Парижа, засадив Василю Івановичу в сраку і питає – от вгадайте, що я вам засадив, а Василь Іванович крекче і каже – палець.

А Петька сміється – не вгадали, а ручки то мої ось, обидві тут!»