Наомі Новік - Відірвана від коренів

Сокіл довго оглядав її, а потім з кишені камзола витягнув пов'язку і пов'язав на свої очі: густий чорний оксамит, прикрашений срібними рунами, широкий, який також накрив його лоб. Він пробурмотів щось, поправивши його; літери засвітилися, а потім на оксамиті з'явилося вічко, одне і по центру лоба. Єдине око дивилося з нього — велике, дивно поблискуюче, округле, кільце навколо величезної зіниці було досить темним, щоб здаватися майже повністю чорним, і пронизувалося невеликими спалахами срібла. Він підійшов майже до краю кола і почав оглядати Касю знову: вгору і вниз, і обійшов по колу навколо неї три рази.

Нарешті він зробив крок назад. Око закрилося, за ним зникло вічко, і він підняв тремтячу руку, щоб зняти пов'язку з очей, намацуючи тканину. Він зняв її. Я не могла не подивитися на його лоб, там не було ніяких ознак третього ока, або будь-якого знаку взагалі, хоча його очі були налиті кров'ю. Він важко опустився на стілець.

— Ну? — різко запитав принц.

Сокіл нічого не казав якусь мить.

— Я не можу знайти ніяких ознак зараження, — нарешті неохоче сказав він. — І не хочу лаятися, немає значить немає.

Принц вже не слухав. Він встав і взяв важкий ключ зі стола. І пішов до Касі, перетинаючи зал. Яскраве світло вже зникало з її тіла, але ще не зникло повністю; його черевики зруйнували кільце солі, відкривши прохід, він підійшов до неї і відімкнув важкий комір і зняв кайдани. Підняв їх з неї і кинув на землю, а потім простяг руку, по-лицарськи, як ніби вона була дворянкою, його очі пожирали її. Кася заколивалася, я знала, що вона хвилювалася, що може випадково зламати йому руку (я сподівалася, що вона це зробить) — і обережно поклала свою руку на його.

Він стиснув її іншою і повів її вперед, до підніжжя помосту Дракона.

— А тепер, Дракон, — тихо сказав він, — ти розкажеш нам, як це було зроблено, — і струснув руку Касі, покладену у власну. — А потім ми підемо у Вуд: Сокіл і я, якщо ти виявишся занадто боягузливим, щоб піти з нами, і ми знайдемо і приведемо сюди мою матір.

— Я не збираюся дати вам меча, щоб ви впали на нього, — сказав Дракон. — Якщо ви наполягаєте на цьому, то можете зробити це з набагато меншою шкодою для оточуючих, використавши той, який у вас вже є.

Плечі принца Марека стислися, а м'язи навколо шиї помітно напружилися; він відпустив руку Касі і зробив крок на поміст. Обличчя Дракона залишалося холодним і непоступливим. Я думаю що принц з великим задоволенням спробував би вдарити його, але Сокіл поспішно підвівся зі свого стільця. — Прошу вибачення, ваша величносте, у цьому немає необхідності. Якщо згадати закляття, яке я використав біля Києва, коли ми захопили табір генерала Ничкова, то воно послужить нам і тут. Він скаже мені це заклинання. — Він посміхнувся до Дракона, не показуючи зубів, лише туго натягнувши губи. — Я думаю, Серкан буде змушений визнати, що навіть він не може приховати нічого від мого погляду.

Дракон не заперечив, а лише виплюнув,

— Я визнаю, що ти набагато екстравагантніший дурень, ніж я думав, якщо ти збираєшся позичити себе для цього божевілля.

— Я навряд чи назвав би екстравагантною дурницею кожну розумну спробу врятувати королеву, — сказав Сокіл. — Ми досі схиляли голови перед вашою мудрістю, Серкан: не було, звичайно, ніякого сенсу ризикувати, щоб вивести королеву з лісу тільки для того, щоб приректи її на смерть. Але тепер ми маємо, — він вказав на Касю, — ознаки деякої можливості просто перед нами. Чому ви приховували її так довго?

Але ж раніше Сокіл стверджував, що не було ніякої іншої можливості, як засудити Дракона за те, Кася ще жила взагалі! Я мало не остовпіла, але він не показав ні найменшої незручності, змінивши свою риторику.

— Якщо є найменша надія звільнити королеву, я б назвав зрадою не зробити таку спробу, — додав Сокіл. — Те, що було зроблене, може бути зроблене ще раз.

Дракон пирхнув.

— Вами?

Ну, навіть я могла би сказати, що спосіб, який обрав Дракон, навряд чи змусить Сокола засоромитися. Його очі звузилися, і він повернувся і холодно сказав принцові, — Мені потрібно відпочити, ваша високість; Я повинен відновити свої сили, перш ніж кинути закляття.

Принц Марек відпустив його помахом руки: я побачила, до моєї тривоги, що в той час як я була зайнята, спостерігаючи сварку магів, він говорив з Касею, стискаючи її руку своєю. Її обличчя все ще було неприродно нерухоме, але я вже навчилася читати його досить добре, щоб зрозуміти, що вона неспокійна.

Я увійшла, щоб прийти їй на допомогу, коли він відпустив її руку і пішов через зал, швидким широким кроком, і каблуки його чобіт застукали по сходинках, коли він піднімався наверх. Кася підійшла до мене, і я взяла її за руку. Дракон хмурився на підвищенні, і його пальці роздратовано барабанили по підлокітнику крісла.

— Чи може він це зробити? — запитала я його. — Чи може він дізнатися, як було зроблене заклинання?

Тук-тук-тук… барабанили його пальці.

— Ні, якщо він не знайде гробницю, — нарешті сказав Дракон. І через хвильку знехотя додав, — що він буде в змозі зробити: він має дар до оглядової магії. Але тоді йому ще доведеться знайти шлях всередину. Я вважаю, що це забере у