Ерленд Лу - Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію

знайти до неї підхід, але вона йшла мені назустріч лише в моїй уяві, невблаганні факти свідчать про те, що Фінляндія може чудово обійтися без мене, Фінляндія навіть не підозрює про моє існування, а кінцевий термін уже от-от настане, тому справи мої кепські, під загрозою моя репутація, і посмертна слава теж, а я ж то, чесно кажучи, вже вважав, що потроху завойовую деяке визнання, а тепер усе пропало, яке вже тут визнання, — попереду мене чекає повний провал, я кану в безодню, це буде такий провал, якого світ не бачив, марно я стану день і ніч посилати сигнали біди, я все одно кану в безодню, на саме дно, де панує вічна пітьма і плавають білі риби, що харчуються фосфорними газами, які піднімаються із земних надр, і буду я, як вони, харчуватися газами, фосфором, ти тільки уяви собі, дожити до такого тотального приниження. Можливо, ти занадто ускладнюєш, собі завдання, каже Сестра. Адже це — брошура для туристів, тут усього лишень потрібно кілька історичних фактів, деякі відомості про клімат, трохи про визначні пам’ятки, і все, більше нічого не треба. Для середньої брошурки цього цілком достатньо, кажу я, але мої брошури виділяються на загальному тлі, я ставлю собі складніше завдання. Я завжди глибоко розробляю тему, досліджую її до потрухів, поки не відшукаю головну жилу, я п’ю живу кров, поки не зіллюся з об’єктом дослідження в одне ціле, поки Фінляндія не перестане бути для мене порожнім словом або далеким об’єктом, а перетвориться на багатогранний образ, і тоді я, перейнявшись цим образом, отримую здатність створити таку чудову брошуру, що люди будуть читати її захлинаючись і не зможуть відірватися; зачитуючись, вони будуть занурюватися в неї глибше й глибше, і кожна читачка вже не мислить свого життя без цієї брошури, брошура так полонить її, що вона захворіє Фінляндією, я хочу, щоб Фінляндія стала її мрією, щоб усі божеволіли від Фінляндії, кажу я, хочу, щоб звабливий образ Фінляндії невідступно стояв перед її внутрішнім зором, щоб вона не знала ні сну, ні спокою, поки не поїде до Фінляндії, в іншому ж випадку їй доведеться звертатися за допомогою до фахівця. І тільки тоді я буду відчувати, що мені вдалося домогтися того, чого я хотів, так і ніяк інакше. Та в тебе негаразд із головою, каже Сестра. Можливо, кажу я, та тим не менш, так я працюю і так мислю, а ти, замість того щоб казати, що у мене з головою негаразд, краще б допомогла, ти ж сама зголосилася, ти обіцяла допомогти мені, коли просила наглянути за Бімом (чи за Скарпхедіном, як його тоді звали), нагадую тобі, що ти тоді сама сказала, що допоможеш мені; чи ти про це забула? Я не забула, каже Сестра, але, як мені здається, за великим рахунком я мало чим можу тобі допомогти. У звичайній брошурі про Фінляндію мої знання могли б знадобитися, каже вона, та в твоїй брошурі вони будуть ні в тин ні в ворота: те, що ти кажеш, занадто незрозуміле, і твоя брошура мені, чесно кажучи, теж здається хитромудрою, не уявляю собі, кому від неї може бути якась користь. Ти краще викладай свої знання, кажу я, а вже там видно буде, до ладу вони чи не до ладу. Фінляндія складена із гнейсових порід, каже Сестра, подекуди з кристалічних сланців, під вагою льодовикових мас ґрунт просів, і в давнину Фінляндія опустилася на двісті метрів нижче свого нинішнього рівня, потім вона знову піднялася, утворивши родючий рівнинний ландшафт у західній частині, прилеглий до узбережжя Балтійського моря, а на півночі і на сході утворилося безліч озер. І це все? — питаю я. Все, що ти можеш запропонувати? Сестра киває. У такому випадку маю сказати тобі, що це паскудна пропозиція, ніякі гнейси не заманять норвежців до Фінляндії; мабуть, на це клюнуть якісь геологи, та чи багато в Норвегії геологів? Ну, тисяча, мабуть, каже Сестра, а може, кілька тисяч. Ого, подумав я, відчувши проблиск надії, для початку це вже дещо: зрозуміло ж, що тисяча — це краще, ніж нічого, однак мої амбіції, схоже, були націлені на те, щоб привабити у Фінляндію мільйон норвежців, от яке завдання я ставив перед собою, тому, якщо менше мільйона — це вже поразка, і якщо мені в останню хвилину вдасться вдихнути енергію в брошуру, то треба буде переписати контракт, подумав я, тоді в посольстві все вийшло якось враз, я не міг зібратися з думками, бо зникло моє авто, я думав, що його вкрали, а виявилося, що його відвезли на штрафний майданчик, причому, як я вже казав, це сталося третій рік поспіль, тому я не спромігся уважно вивчити контракт, що обов’язково повинні робити всі власники малих підприємств, я добре пам’ятаю, як нас цього вчили на курсах, які проводило бюро з працевлаштування, а я це випустив, і тепер у мене таке відчуття, що фіни мене обдурили, вони загребуть величезні гроші, коли до Фінляндії приїде мільйон туристів, а мені від цього багатства перепадуть якісь жалюгідні десятки тисяч, я втрапив у пастку, у фінську пастку, я клюнув на приманку, думаю, треба було вимагати авторський гонорар у відсотках, щоб мені відраховувалося по десять крон за кожного норвежця, що перетинає кордон Фінляндії протягом років так десяти, це ж буде сто мільйонів крон! Я міг би полишити справи, розпрощатися з трудовою діяльністю, піти на спочинок та побудувати будинок далеко від води, я міг би з голови до ніг одягнутися в гортекс і взяти собі секретаря для розсипки сигналів біди, я міг би цілком присвятити себе боротьбі зі стихією, що розбушувалася, й обшити всі стіни в будинку старими коробками з-під яєць, щоб домогтися повної тиші, я став би жити без телевізора і без телефону, я вилучив би будь-який шум і більшість зовнішніх сигналів і лише час від часу запрошував би на обід купку прогнозистів з єдиною метою: всіх їх побити. Тільки треба, щоб «Афтенпостен» була мокрою, думаю я, бо вже звик до того, що вона завжди мокра; у мокрому вигляді вона найкраще відповідає своєму призначенню, тому я навіть готовий доплачувати за те, щоб її приносили мені в мокрому вигляді, проте нічого з цього не збудеться, бо я, дурень, підписав контракт, безмовно погодившись на умови, запропоновані фінами, хоча знав же про те, що чоловік, який кілька років тому трохи підправив логотип «коли», заправив за це замість