Анастасія Шишкіна - За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна

— Я не розчула. Ви в МЕНЕ щось насмілюєтеся вимагати…?

Говорила я повільно, роблячи сильний наголос на словах. Охорона вже тремтіла, але уперто не здавалася. Я посилила натиск, додавши нотки чистого болю. Здоровані не витримали. 

Так, у мені приховано багато талантів, які я не люблю демонструвати оточенню і які з радістю викреслила б зі свого життя.

— Ні-ні, ну що ви… Проходьте, будь ласка… — тремтячою рукою охоронець вказав дорогу. — Вас провести? — затинаючись, запобігливо запитав він.

— Сама знайду! — мій голос міг би заморозити полум’я.

Тролі здригнулися і ще більше притиснулися до стіни. Чи боялася я, що вони здадуть мене керівництву? Аж ніяк. Вони мовчатимуть про цей сором до кінця свого життя. Воїн і поступився мініатюрній, беззахисній на вигляд дівчині. Смішно.

Гордо дійшовши до повороту, озирнулася, підняла плаття і поспішила за рожевою маківкою, що зникала вдалині. Перш ніж зайти всередину нового залу, сховалася в затишній ніші й викликала Дирха. Той з’явився за мить.

— Часу мало, слухай уважно. Зараз переміщуєшся до Раяна й передаєш, що я знайшла закритий аукціон работоргівців. Нехай його люди оточать периметр і підготують штурмову бригаду. Координати вкажеш. Я поки що зберу інформацію і не дам у разі паніки нікому залишити приміщення. Ти ж можеш ставати невидимим? — дух зосереджено кивнув. — Чудово. Як з усім впораєшся — будеш охороняти мене. Все, поспішай!

Зробивши глибокий вдих, різко видихнула. Я впораюся.