Том Вейнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

марихуани. У 1972 році в плані Р. Дж. Рейнольдса з надруком «таємно» прогнозувалося, що до 1980 року марихуану легалізують з імовірністю 15 %. У доповіді 1976 року для фірми Brown & Williamson (колишнього великого виробника сигарет) прогнозувалося, що травку декриміналізують і легалізують до 1990 року, що «серйозно позначиться на тютюновій промисловості, бо з’явиться лінійка альтернативних виробів». Прилюдно фірми все заперечували; після протесту компаній Time навіть вибачився за публікацію матеріалу, в якому говорилося, буцім тютюнові фірми накидають оком на бізнес із канабісом.

Деякі ідеї Великої п’ятірки з 1970-х актуальні й донині. В одній доповіді для службового користування в Brown & Williamson викладено сценарій початку легалізації марихуани в США, тобто приблизно те, що відбувається зараз. Починався він так: «У той час як продукти марихуани здаються логічним новим виробництвом для тютюнових компаній, жорстка позиція одних акціонерів не дає іншим негайно вийти на цей ринок». Далі сценарій описував, як за прикладом США уряди інших країн теж легалізували марихуану. Відтак «Південна Америка та Індонезія стають ключовими глобальними постачальниками цього товару завдяки малій собівартості, належній якості й, отже, нижчим цінам».

Може, так воно й буде. Латиноамериканські уряди вкрай незадоволені режимом заборони, через який ринок з обігом у багато мільярдів опинився в руках місцевих наркокартелів. Уругвай вирішив це з місця навскач і легалізував канабіс. Колишні президенти Бразилії та Мексики теж підтримували цю політику. Нещодавно чинні президенти Колумбії та Ґватемали закликали до легалізації. Важко уявити, як Мексика боротиметься в Тіхуані з канабісом, коли по інший бік кордону в Сан-Дієго він перебуває у вільному продажу. Якщо відбудеться легалізація в Латинській Америці, то справдяться передбачення сорокарічної давнини аналітиків для Brown & Williamson. Як NAFTA колись створила ґрунт для заводів в Мексиці, які збирали телевізори й холодильники на експорт до США, так і легалізація канабісу стимулює переміщення складів із грядками через кордон на південь, щоб скористатися дешевшою орендою й нижчою зарплатнею. Колишній виконавчий директор Coca-Cola і президент Мексики у 2000—2006 роках Вісенте Фокс сказав, що охоче перетворить своє ранчо в Ґуанахуато на ферму канабісу. «Щойно це буде легально, я так і вчиню, бо я ж фермер», – зазначив він в інтерв’ю місцевій газеті 2013 року. Ця галузь «відбере кримінальникам мільйони доларів… і гроші підуть підприємцям, а не Коротуну Ґусману [з сіналоанського картелю]».

Якщо Мексика почне постачати канабіс на американський ринок, денверські склади можуть піти услід за детройтськими автомобільними заводами: вони збанкрутують через дешеву продукцію конкурентів з-за кордону. Так легалізація може повернути індустрію канабісу на круги своя: від нелегального виробництва в Мексиці через легальне виробництво в США до повернення в Мексику. Єдина відмінність у тому, що мексиканські фермери, які вирощують канабіс, працюватимуть на компанію Philip Morris і подібні, а не на наркокартелі.

Епілог. Чому з економістів виходять найкращі поліцейські

Нещодавно в одному офісі в Остіні, штат Техас, домоглися дивовижного успіху в історії боротьби з наркотиками. Посадовці з Департаменту громадської безпеки штату провели операцію, захопивши воднораз наркотиків на понад 1,8 млрд доларів, що належали злочинній групі. Операція відбулася без зайвого галасу. Не було ні стрілянини, ні поранених. Поліцейським не довелося підводитися з-за столу чи, тим більше, витягати зброю. Удару на мільярд доларів посадовці завдали, перерахувавши вартість перехоплених на кордоні наркотиків не за гуртовими, а за вищими, роздрібними цінами. Одним черком вартість перехоплених у штаті наркотиків зросла зі 161 млн доларів до 1,8 млрд. Десятиразове подорожчання сталося своєчасно, бо за тиждень їм належало здати звіт про виконану роботу117.

Чи то мексиканські генерали передають куті меду з вартістю марихуани, чи техаська прикордонна варта прибільшує вартість вилученого добра, але очільники, відповідальні за боротьбу з наркотиками, інколи демонструють вибіркове розуміння економіки. Тож не дивно, що з поліцейських виходять кепські економісти. А що буде, як економістові дати шанс побути поліцейським?

І нема в цьому дива. В офісній будівлі в парковій зоні на півдні Вельсу група статистиків упорядковує дані з дуже незвичного приводу. Аналітики в Управлінні національної статистики, що є джерелом офіційних даних у Великій Британії, цілісінький день записують інформацію про інфляцію й безробіття. З 2014 року їм загадали міряти не лише поточну легальну економіку, але й економіку кримінального світу. Поки що, досліджуючи ринки наркотиків та сексу, вони застосовували ті самі моделі розрахунку, що й для легального бізнесу. Уже перші результати свідчать, що у Великій Британії ринок нелегальних наркотиків додає до ВВП близько 7,4 млрд доларів щороку – приблизно стільки ж, скільки й реклама. А проституція – ще більше, 8,9 млрд доларів. Разом секс і наркотики в Британії дають більше, ніж сільське господарство.

Щось є, безумовно, дивне в методології статистиків, де сухою мовою пояснюється, що від прибутків вирощувачів марихуани віднімається вартість електрики, а від прибутків повій – вартість «гумових виробів». Було здійснено ретельні й докладні розрахунки: прогнози витрат на культивування марихуани спирались на інформацію Департаменту довкілля, харчів та сільського господарства, а дані щодо розрахункових витрат повій включають 170 доларів на місяць на одяг і 70 центів на презерватив для одного клієнта. Якби це все не було викладено на офіційному бланку, то могло б здатися сатирою. Однак тверезий аналіз злочинності як бізнесу, котрий шириться, свідчить про те, що уряди розуміють: треба інтерпретувати організовану злочинність як прибуткове підприємство. Усі країни ЄС включають у розрахунок державного бюджету кошти від бізнесу на сексі й наркотиках. Велика Британія розглядає розширення своєї програми, що обійматиме нелегальний гральний бізнес, піратську музику й ПЗ, гендлювання краденими речами. Що ж отримає світ, якщо злочинність аналізувати не в рамках боротьби з нею або суспільної етики, а як самостійний бізнес?

У цій книжці я намагався вивчити діяльність картелів як звичайну галузь економіки. У гангстерів і звичайних менеджерів разюча подібність – від головного болю з людськими ресурсами до безпосереднього виходу на клієнта через онлайн-ритейлерів. Та впадає в око й частота, з якою неправильно обирається ціль у боротьбі з наркоторгівлею. Регуляторний підхід до звичайного бізнесу відкидається через його неефективність, але чому ж тоді до нього роками вдаються в боротьбі з наркотиками? Зібраний у книжці матеріал свідчить, що офіційні зусилля, скеровані на приборкання наркоіндустрії, неефективні через чотири основні помилки.

Перша помилка: манія з постачанням

Боротьба з наркотиками неухильно зосереджується на бізнесі постачальників, на перемитниках, у той час як доцільніше звернути увагу на попит, на споживачів. У першому розділі ми бачили, що ліквідація постачання листя коки в