Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

думаю, ми незнайомі». Джим, Нат, Отто — не відповіли. Джек все ніяк не міг згадати, де він бачив ту візитівку. Нарешті, він зателефонував на лінію для поліцейських компанії «Пасіфік Коуст Белл».

Дзинь-дзинь.

— Міс Сазерленд слухає.

— Це сержант Вінсеннс, поліція Лос-Анджелеса. Мені потрібно дізнатися ім’я та адресу за телефонним номером.

— А хіба у вас немає довідника, сержанте?

— Я дзвоню з телефонної будки. Будь ласка, перевірте для мене номер ГО-01239.

— Гаразд. Залишайтесь на лінії.

Джек чекав, поки у телефоні знову не почувся жіночий голос.

— Такого номеру не зареєстровано. Ми лише недавно почали переходити на п’ятизначні номери, і цей ще ні за ким не закріплено. Чесно кажучи, можливо, ніколи і не буде — зміна номерів відбувається дуже повільно.

— Ви впевнені?

— Звичайно, я впевнена.

Джек повісив слухавку. Найперше він подумав, що це був нелегальний номер. Це звична річ серед букмекерів — дають хабаря працівникам телефонної компанії і отримують номер, який за документами просто не існує. Абонентську платню не платиш, прослуховування з боку поліції можна не боятися, лівих вхідних дзвінків не буває.

Він вирішив іще раз подзвонити до автоінспекції.

— Так? Хто робить запит?

— Сержант Вінсеннс, поліція Лос-Анджелеса. Запит на адресу Тімоті Валберна, В-А-Л-Б-Е-Р-Н, чоловік, білий, 25—30 років. Здається, мешкає десь в районі Вілшира.

— Роблю запит. Залишайтеся на лінії.

І знову Джек чекав, поки слухавка не заговорила знову:

— Точно, Вілшир. Саут-Люцерн, № 432. Скажіть, а цей Валберн — це не той гомік, що грає мишу в шоу Дітерлінґа?

— Так точно.

— Ого… і за що ви його розшукуєте?

— За контрабанду сиру.

Будинок актора виявився старовинним особняком у французькому провінційному стилі, щоправда, із помітними слідами недавно вкладених грошей: ліхтарі на ґанку, красиво підстрижені кущі — якраз у таких місцях тусовка Дітерлінґа і збиралася. Під будинком стояло дві машини: зі світлим відкидним верхом, яку Джек бачив на Норт-Гемел, та «Пакард-Каріббеан» Біллі, що нерідко з’являвся в серіалі «Жетон честі».

Джек дістав записник і замислився: геї своїх точно не здадуть, його розслідування у справі порнухи зайшло у глухий кут, навіть візитівка із закликом «Будь-яке ваше бажання» мало чим могла зарадити. Можна було спробувати поговорити із Тіммі та Біллі по душах, прищучити їх і натиснути на когось із їхніх знайомих: а раптом знайдеться якась сьома вода на киселі, хто знає Боббі Інджа і знає, хто виробляє це лайно. У машині тихенько грало радіо; любовні пісні допомагали йому налаштуватися на потрібну хвилю.

Він несамовито хотів розкрити цю справу, тому що одній його частині не давало спокою єдине питання: як щось може бути настільки огидним і настільки прекрасним водночас, а іншу частину його це відверто збуджувало.

Він раптом зніяковів, набридла бездіяльність. Хрипке сопрано буквально виштовхнуло його із автівки.

Він пішов тротуаром до будинку, оминаючи ліхтарі. Вікно було зачинено, але не завішано фіранками. Він зазирнув усередину.

У кімнатах у будинку Мучі Мауса панував цілковитий несмак, а самих Тіммі і Біллі ніде не було видно. Побачив він їх, лише зазирнувши до останнього вікна: голубки воркотіли у своєму гніздечку.

Джек приклав до скла вухо, але нічого не почув, окрім нерозбірливого мурмотіння. Раптом почулося, як грюкнули дверцята автомобіля і пролунав дзвінок у двері, — відчиняти пішов Біллі.

Джек продовжував уважно спостерігати. Тіммі прогулювався кімнатою, поклавши руки на стегна; повернувся Біллі із якимось м’язистим хлопцем. Той вивалив на стіл усе своє добро: флакони з пігулками та пакет трави. Джек кинувся на вулицю.

Біля тротуару був припаркований седан «б’юїк». Номерні знаки як спереду, так і ззаду — заляпані брудом. Двері замкнені — або вибити вікно, або піти з порожніми руками.

Джек виніс скло ногою з боку водійського сидіння. Осколки засипали пухкий згорток у коричневого кольору паперовій торбі, що лежав на ньому.

Джек схопив згорток і чимдуж полетів до своєї машини.

Краєм вуха він почув, як відчинилися двері будинку Валберна.

Джек влетів у машину, дав по газах — і на схід по П’ятій, зиґзаґами вниз по Західній — аж до сліпучого знака парковки. Зупинившись, розірвав коричневу обгортку.

Абсент — на шийці ярличок із написом 190, в’язка зелена рідина.

Гашиш.

Чорно-білі глянцеві сторінки: жінки в оперних масках смокчуть кінські члени.