Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і фiлософський камiнь

- Бачити професора Дамблдора? - перепитала професорка Макґонеґел, немовби це було щось дуже підозріле. - Навіщо?

Гаррі ковтнув слину... І що тепер?

- Це таємниця, - вимовив він, відразу пошкодувавши про це, бо ніздрі професорки Макґонеґел гнівно роздулися.

- Професор Дамблдор пішов звідси хвилин десять тому, - холодно повідомила вона. - Він отримав термінову сову з Міністерства магії і негайно полетів до Лондона.

- Полетів? - нестямно повторив Гаррі. - Оце щойно?

- Поттере, професор Дамблдор - дуже видатний чарівник, і в нього багато різних справ.

- А в нас дуже важлива справа!

- Поттере, невже те, що ти хочеш розповісти, важливіше від справ у Міністерстві магії?

- Послухайте! - сказав Поттер, відкинувши обережність. - Пані професорко... йдеться про філософський камінь!

Професорка Макґонеґел усякого могла сподіватися, тільки не цього. Книжки випали їй з рук, і вона навіть не підбирала їх.

- Звідки ви знаєте? - зашипіла вона.

- Пані професорко, я думаю... Я знаю, що Сн... що хтось намагається викрасти камінь. Мені треба поговорити з професором Дамблдором.

Макґонеґел глянула на нього спантеличено й підозріло.

- Професор Дамблдор повернеться завтра, - вимовила вона нарешті. - Не знаю, звідки ви дізналися про камінь, але будьте певні, що його ніхто не зможе вкрасти, він надто добре захищений.

- Але пані професорко!..

- Поттере, я знаю, що кажу! - урвала вона розмову. Нахилилася й підняла книжки з підлоги. - А ви краще йдіть надвір і тіштеся сонечком.

Та надвір вони не пішли.

- Це трапиться сьогодні, - сказав Гаррі, тільки-но вони впевнилися, що професорка Макґонеґел відійшла на достатню відстань. - Снейп сьогодні спробує проникнути крізь люк. Він уже довідався все, що йому треба, а тепер і Дамблдор не зможе йому завадити. Б'юся об заклад - це він прислав того листа, і в Міністерстві магії всі вкрай здивуються, коли там з'явиться Дамблдор.

- Але що ми можемо...

Герміона охнула. Гаррі й Рон рвучко озирнулися.

Перед ними стояв Снейп.

- Доброго вечора! - привітався він.

Діти витріщилися на нього.

- Такого гарного дня не варто сидіти в замку, - сказав він, криво посміхаючись.

- Ми просто... - загнувся Гаррі, не знаючи, що сказати.

- Маєте бути обережнішими, - мовив Снейп. - Коли так тинятися, хтось може припустити, ніби ви щось задумали. А Ґрифіндор уже просто не може втрачати очки, правда?

Гаррі почервонів. Діти повернулися, щоб іти надвір, але Снейп знову до них озвався.

- Май на увазі, Поттере: ще одне нічне блукання, і я особисто подбаю, щоб тебе звідси вигнали! Гарного вам дня!

Снейп пішов до вчительської.

Коли діти вийшли на кам'яні сходи, Гаррі повернувся до друзів.

- Добре!.. Ось що ми зробимо, - рішуче зашепотів він. - Хтось із нас має стежити за Снейпом: дочекатися біля вчительської, а потім, коли він вийде, піти за ним услід. Герміоно, це зробиш ти.

- Чому я?

- Бо це очевидно, - докинув Рон. - Ти вдаватимеш, ніби чекаєш професора Флитвіка, ясно? - І додав тоненьким голосочком: - «Ой, професоре Флитвік! Я так хвилююся, мені здається, я переплутала питання 14-б...»

- Ой, заткнися! - обурилася Герміона, але погодилася стежити за Снейпом.

- А нам краще пильнувати коридор на четвертому поверсі, - сказав Гаррі Ронові. - Ходімо.

Але план не вдався. Не встигли вони підійти до дверей, за якими був Флафі, як там виникла професорка Макґонеґел, і цього разу вона вже не стримувалася.

- Мабуть, ви гадаєте, що вас важче позбутися, ніж лихих чарів! - лютувала вона. - Годі вже цих дурниць! Якщо я почую, що ви знову сюди прийшли, я зніму з Ґрифіндору ще п'ятдесят очок! Так, Візлі, зі свого гуртожитку!..

Гаррі й Рон повернулися до вітальні. Тільки-но Гаррі сказав: «Принаймні, Герміона сидить на хвості у Снейпа», як відхилився портрет Гладкої Пані й показалася Герміона.

- Вибач, Гаррі! - забідкалася вона. - Снейп вийшов і спитав, що я там роблю? Я сказала, що чекаю Флитвіка, а Снейп зразу пішов і покликав його, отож я тільки тепер звільнилася, і не знаю, де дівся Снейп.

- Ну що ж, тоді іншого виходу немає, правда? - спитав Гаррі.

Друзі мовчки дивилися на нього. Він зблід, а його очі зблискували.

- Сьогодні я постараюся першим дістатися до каменя.

- Ти збожеволів! - вигукнув Рон.

- Не йди! - запротестувала Герміона. - Після всього, що сказали Макґонеґел і Снейп?.. Тебе ж виженуть!

- НУ ТО Й ЩО? - крикнув Гаррі. - Невже ви не розумієте?! Якщо Снейп заволодіє каменем - повернеться Волдеморт! Хіба ви не чули, що діялось, коли він намагався захопити владу? Гоґвортс просто зникне, і мене вже не буде звідки виганяти! Він його розвалить або перетворить у школу чорної магії! Тут ідеться не про втрату очок, невже ви не бачите? Невже ви гадаєте, що він лишить вас і ваші родини у спокої після того, як Ґрифіндор завоює кубок гуртожитків? Якщо мене впіймають перед тим, як я дістануся до каменя - що ж, тоді я повернуся до Дурслів і чекатиму, коли мене там знайде Волдеморт. Просто помру трохи пізніше, бо я ніколи не перейду до темних сил! Сьогодні я пролізу крізь той люк, і мене не зупинять навіть ваші вмовляння!.. Волдеморт убив моїх батьків, пам'ятаєте?..

Гаррі люто глянув на друзів.

- Ти правий, Гаррі, - тихенько мовила Герміона.

- Я накину плаща-невидимку, - сказав Гаррі. - На щастя, він знов у мене.

- А ми вмістимося під ним усі троє? - запитав Рон.

- Усі... усі троє?

- Ой, не придурюйся! Невже ти думаєш, що ми тебе пустимо самого?

- Звичайно ж, ні! - жваво додала Герміона. - Як ти збираєшся дійти до каменя без нас? Я зараз піду й перегляну книжки, може, знайду щось корисне...

- Але якщо нас упіймають, вас виженуть теж...

- Не думаю, - заперечила Герміона. - Флитвік сказав мені по секрету, що я отримала з його іспиту п'ять з трьома плюсами. Тепер мене так просто не виженуть.

Після вечері вони всі втрьох сиділи у вітальні. Ніхто їх не турбував; зрештою, жоден ґрифіндорець ще й досі не розмовляв із Гаррі. І сьогодні вперше це його не засмучувало. Герміона переглядала свої конспекти, сподіваючись натрапити на одне з тих заклинань, яке їм треба буде