Деніел Кіз - Квіти для Елджернона

пил», тож не чекав, що вона повернеться додому так рано. Але десь за чверть до другої ранку ми були здивовані несподіваною появою Фей на пожежній драбині. Вона постукала, штовхнула напіввідчинене вікно й увійшла, вальсуючи до моєї кімнати з пляшкою в руці.

— Влаштуймо вечірку, — сказала вона. — Я прийшла з власною випивкою.

Я розповів їй про Алісу, що працювала над проектом в університеті, а Аліса знала про Фей раніше — тож вони не здивувалися, що зустрілися. Уже після того як вони протягом кількох секунд оцінювали одна одну, заговорили про мистецтво, про мене й перестали помічати мою присутність. Вони сподобалися одна одній.

— Піду принесу кави, — сказав я й пішов до кухні, залишивши їх наодинці.

Коли я повернувся, Фей скинула черевики й сиділа на підлозі, цмулячи з пляшки джин. Вона переконувала Алісу, що, на її погляд, немає нічого кориснішого для людського тіла, як сонячна засмага, і що колонії нудистів були відповіддю на моральні проблеми світу.

Аліса істерично засміялася, коли Фей запропонувала, щоб усі ми приєдналися до колонії нудистів, потім нахилилася й узяла чарку з джином, який Фей налила для неї.

Ми сиділи й розмовляли до світанку, і я наполіг, щоб провести Алісу додому. Коли вона запротестувала, що в цьому нема необхідності, Фей сказала, що треба бути дурепою, аби вийти самій у місто в цю пору. Тому я вийшов на вулицю й викликав таксі.

— Щось у ній є, — сказала Аліса, коли ми їхали до неї. — Не знаю, що саме: її відвертість, довірливість, відсутність егоїзму.

Я погодився.

— І вона тебе любить, — сказала Аліса.

— Ні. Вона любить кожного, — заперечив я. — Я лише її сусід через залу.

— Ти з нею кохаєшся?

Я похитав головою.

— Ти єдина жінка, яку я будь-коли кохав.

— Не кажи це.

— У такому разі ти забороняєш мені говорити про те, що для мене найцікавіше.

— Мене турбує лише одна річ, Чарлі. Ти багато п’єш. Я чула про твої похмілля.

— Скажи Бертові, нехай він обмежить свої зауваження й розповіді експериментальними даними. Я не хочу, щоб він налаштовував тебе проти мене. Я знаю, скільки мені можна випити.

— Я вже про це чула.

— Але ніколи від мене.

— Це єдине, що я маю проти неї, — сказала вона. — Вона примушує тебе пити, й вона заважає тобі працювати.

— Тут я також знаю міру.

— Ця робота стала тепер дуже важливою, Чарлі. Вона важлива не тільки для світу й мільйонів невідомих тобі людей, але й для самого тебе. Чарлі, ти повинен розв’язати цю проблему також для себе. Не дозволяй нікому зв’язувати собі руки.

— Ось і вийшла правда на поверхню, — насмішкувато сказав я. — Ти хочеш, щоб я менше зустрічався з нею.

— Я цього не казала.

— Ти це мала на увазі. Якщо вона заважає моїй роботі, ми обоє знаємо, що я повинен викинути її зі свого життя.

— Ні, я не думаю, що ти повинен викинути її зі свого життя. Вона підходить тобі. Ти потребуєш жінку, яка бачила світ, як вона його бачила.

— Ти підходиш мені.

Вона відвернула обличчя.

— Але не так, як вона. — Вона знову подивилася на мене. — Я прийшла сюди сьогодні ввечері, готова зненавидіти її. Я хотіла побачити її як підлу, дурну хвойду, з якою ти зв’язався, і мала великі плани, щоб стати між вами і врятувати тебе від неї всупереч твоєму бажанню. Але тепер, зустрівшись із нею, зрозуміла, що не маю права судити її поведінку. Я думаю, вона підходить тобі. Це збило мене з пантелику. Мені вона подобається, хоч я й не схвалюю її поведінку. Але попри це, якщо ти мусиш із нею пити і гаяти весь свій час у нічних клубах та дансингах-кабаре, вона стоїть на твоєму шляху. І це та проблема, яку можеш розв’язати тільки ти.

— Одна з багатьох? — засміявся я.

— Вона справді тебе непокоїть. Ти глибоко загруз у ній, я бачу.

— Не так уже й глибоко.

— Ти їй розповів про себе?

— Ні.

Я помітив, що вона відчула полегкість. Зберігши свою таємницю, я не цілком піддався під вплив Фей. Ми обоє знали, що, хоч би якою чудовою була Фей, вона мене ніколи не зрозуміла б.

— Я потребував її, — сказав я, — і в якийсь спосіб і вона потребувала мене, а що ми живемо зовсім поруч, то нам зручно зустрічатися, ото й усе. Але я не назвав би це коханням — це зовсім не те, що існує між нами двома.

Вона подивилася вниз на свої руки і спохмурніла.

— Я не певна, що знаю, чи між нами існує щось.

— Між нами існує щось таке глибоке й значуще, що Чарлі, який живе в мені, щоразу відчуває жах, коли для мене виникає бодай якийсь шанс покохатися з тобою.

— А з нею?

Я стенув плечима.

— Саме тому я й знаю, що наші стосунки не мають для неї ваги. Вони не примушують Чарлі панікувати.

— Чудово! — засміялася вона. — Й іронічно водночас. Коли ти говориш про нього так, я ненавиджу його за те, що він стоїть між нами. Ти думаєш, він коли-небудь дозволить нам, дозволить тобі… дозволить нам…

— Не знаю. Сподіваюся, що так.

Я розлучився з нею біля дверей її квартири. Ми потиснули одне одному руки, й, на мій подив, це було значно інтимніше, ніж якби ми обнялися.

Я повернувся додому й покохався з Фей, але думав про Алісу.

27 липня

Працюю від світанку до вечора. Попри протести Фей, я поставив собі ліжко в лабораторії. Вона стала надто багато вимагати від мене й надто перешкоджати моїй праці. Думаю, вона змогла б витерпіти іншу жінку, але не цілковиту відданість чомусь такому, чого не розуміла. Я знав, що в нас дійде до цього, і зрештою втратив із нею терпець. Я ревную до кожної миті, яка відриває мене від роботи, — мене дратує кожен, хто намагається викрасти мій час.

Хоч більшість свого письмового часу я витрачаю на нотатки, які тримаю в окремій папці, іноді також відчуваю гостру потребу записати свій настрій і свої думки, мабуть, просто за давньою звичкою.

Дослідження стану й діяльності розуму — фантастично цікава річ. У