Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — П'ять.

Майя повернулася до Стефана.

 — П'ять разів ти зітхнула, і це тільки одну сторінку прочитала, — зауважив хлопець.

Дівчина хмикнула і кисло глянула на другий лист.

 — У тітки Емми почерк розмашистий, — поділилася вона і надпила трохи чаю.

Майя писала листи тітці кілька разів. Просто повідомляла, що з нею все добре. Як вона і чекала, довгоочікувана відповідь обрушила на неї весь шквал емоцій, викликаних втечею племінниці. Майя буквально чула незадоволений голос тітки, що зривається на високі нотки, коли та вкрай обурена. Тітка Емма твердо впевнена — скоро її племінниця награється в чарівницю, прийде в себе і повернеться в столицю. Не стримала Майя чергове зітхання, дізнавшись, що тітка пообіцяла притримати їй нареченого. Дівчина навіть поспівчувала тому бідоласі, якого її родичка схопила за зябра.

Сховавши листи назад в конверт, Майя усміхнулася. На запитальний погляд Стефана вона пояснила:

 — Тітка Емма досі вважає, що батько заснував Академію, щоб залицятись до молоденьких адепток.

 — Чув, нині в багатьох академіях ректори це люблять, — зауважив Стефан.

Майя гостро глянула на хлопця:

 — Батько не такий. У нього зовсім немає часу на подібне.

 — З цього боку мені його навіть шкода, — почувся голос збоку.

Це озвався Ян, в очах якого читалося глибоке співчуття.

 — Його є за що жаліти і без цього, — поділилася Лаура, красномовно глянувши на Майю.

Рута і Вівіан почали глузливо посміхатися їй у підтримку.

Подібні натяки дівчину вже майже не чіпляли. Завдяки мадам Пуфі у неї виробився імунітет до всякого роду шпильок. І коли вона вже подумала, що тема закрита, Рута подала свій високий голосок:

 — Я чула, як Семироз на вечерю сам професор Білозір запросив.

 — Хороший же у тебе слух, — хмикнула Майя.

 — І повернулася ти додому дуже пізно.

 — А це вже вистежування, — зиркнула на неї Майя.

 — Просто цікаво, чим так довго професор тебе розважав?

 — Розповідав, як не відповідати на дурні запитання.

Рута хтиво посміхнулася:

 — А кажуть, він кличе учениць до свого кабінету не для розмов.

Майя стиснула губи. Так, тітка Емма вчила її не опускатися до образ інших. Але ж люди частіше розумне мовчання сприймають, як слабкість. А тут вже мовчати вона не могла ...

Та тільки Майя відкрила рота, як її випередили:

 — Рута, ти сумніваєшся в професорі Білозорі, як в гідному вчителі? — Всі повернулися до Ельдара. Той спокійно колотив ложкою чай і дивився на руду дівчину. — Якщо так, то ходімо до ректора і розповімо про твої підозри. — На пропозицію Рута тільки спантеличено подивилася на хлопця. — Хоча твої натяки зачіпають і його репутацію, — задумливо продовжував Ельдар. — Адже в цьому випадку професор Семироз допускає таке неподобство прямо в Академії. Це не можна залишати без уваги.

 — Ні ... — зніяковіла Рута. — Я не це мала на увазі.

 — А що ж? Ти так впевнено переповідаєш чиїсь плітки, значить, не сумніваєшся в їхній правдивості. — Рута промовчала. Мовчали всі інші, спантеличено дивлячись на Ельдара. Тільки Ява тихо веселився від зміни виразу Рути, яка раптом почервоніла. — Коли стверджуєш щось негоже про інших, варто точно знати правду, — вийняв Ельдар ложку з чашки та відклав її, — а високе положення роду зобов'язує честю відповідати за свої слова. Інакше ганьба і йому, і всій його родині, яка не виховала у своєму нащадку почуття елементарної гідності.

Повисло мовчання. Деякий час всі їли в тиші. Потім Ян почав про щось невимушено базікати. Його підтримав Ельдар і Вівіан. А зрештою й інші. Тільки Рута сиділа тихо, немов води в рот набрала. Дзвінок послужив відмінним приводом майже всім піти з-за столу.

Помітивши, що Ельдар не поспішає вставати, Майя і сама не відразу пішла.

 — Дякую, — тихо сказала вона, коли вони залишилися одні. — Але я думала, тобі не подобається професор Білозір.

 — Я не говорив, що він мені подобається, — заперечив Ельдар. — Професор Білозір — слизький гад, але точно не стане ризикувати роботою через симпатичних адепток. І вже тим паче гнівати твого батька.

 — Точно, ти ж і за репутацію батька заступився, — заусміхалася Майя.

 — Не заради нього це зробив, — хмикнув хлопець і допив чай.

Ельдар підвівся, підійшов до Майї та простягнув до неї руку. Вислизнувши з-під дівочої накидки ящірка радісно стрибнула йому в долоню. Вона потягнулася до хлопця мордочкою, той ніжно усміхнувся і погладив її по спинці. Майя відвела погляд, відчувши себе зайвою у цій миті ласки. Вона пішла з одногрупником на урок.