Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва

конструкції є більш трудомістким, але використовувати її зручніше, оскільки простіше проводити огляд новонароджених кроленят. У пологовому відсіку підлога неодмінно має бути суцільною, при цьому не варто боятися сечі та фекалій, адже кролиця не випорожнятиметься у норі. Вхідний отвір відсіку повинен мати діаметр 150–180 мм і перебувати на висоті 100–120 мм від підлоги. У зимовий час його стінки можна утеплити за допомогою матраців із соломою або тирсою.

Рис. 25. Клітка з матковими відділеннями

Ще один варіант клітки, де умови утримання максимально наближені до природних (рис. 26). Її виготовлення забере багато часу й сил, але вона якнайкраще підходить для кролиці з кроленятами. За необхідності вхід у пологове відділення можна перекрити засувкою.

Рис. 26. Конструкція маткового відділення

Одним із найпоширеніших способів є утримання в клітках зі штучними норами (рис. 27).

Рис. 27. Клітка зі штучними норами

У наведеній вище конструкції штучні нори розташовані під землею, що допомагає зимової пори уберегти молодняк від переохолодження, а літньої – від перегріву. Від пологового відділення у клітку веде двометрова труба, підіймання по якій стимулює апетит кроленят і корисно впливає на їхнє здоров’я.

Для утримання кролів на відкритому повітрі літньої пори можна використовувати клітки на коліщатках, у котрих теж можна облаштувати сітчасті вигули. Конструкцію монтують із відділень трьох видів: для 2 самців-плідників, для 4 самиць і для 6 відсаджених кроленят віком від 3 до 6 місяців.

Молодняк, що йде на одержання шкурок, можна розводити у двобічних сітчастих клітках. Довжина клітки становить 300 см, ширина – 90 см. У ній одночасно тримають до 12 кроленят. Для цього за допомогою розсувних перегородок клітку ділять на дві частини, кожна з яких вміщує до 6 відсаджених кроленят, що живуть у ній до 3–3,5 місяців. Потім за допомогою шиферних або дерев’яних щитів клітку розділяють на 12 відсіків завширшки 25 см і в кожному до забою утримують по кролику.

Вигули зі схованкою теж підходять для утримання молодняку. Вони являють собою групові клітки, де утримують відсаджених кроленят. При цьому самі клітки можуть бути різних видів, але найбільше підходять групові клітки з вигульними двориками.

Їхні каркаси роблять дерев’яними або металевими й обтягують металевою сіткою з вічками 2,5 × 2,5 см для стін та 1,8 × 1,8 см для підлоги дворика. Варто дотримувати під час будівництва розмірів отворів, інакше кроленята, виходячи з клітки, можуть зламати лапи. Розміри самих групових кліток бувають різними, але на практиці найчастіше використовують такі параметри: довжина дворика – 200 см, ширина – 100 см, висота – 60 см.

Дерев’яну схованку, призначену для укриття від снігу, дощу, вітру і сильного сонця, розміщують на одному з довгих боків. Її довжина становить 200 см, ширина – 70 см, висота задньої стінки – 60 см, передньої – 50 см. Внутрішній простір схованки ділять на кілька відсіків за допомогою перегородок, при цьому кожне відділення поєднане з двориком. Дах схованки роблять рухомим, із дерева, кріплячи до конструкції петлями. Клітки розміщують на стовпцях заввишки 80 см від землі. Завдяки сітчастій підлозі виділення падають на землю, що знижує ризик захворювання тварин на кокцидіоз.

Отримання від кролів зимових окролів пов’язане з певними труднощами. Передусім ці труднощі полягають у нестачі тепла (приплід може замерзнути в маточнику навіть за плюсової температури, адже кроленята народжуються без шерсті й сліпими). Якщо ж підігрівати маткове відділення, то одержання зимових окролів стане можливим. Отже, можна використовувати кілька видів обігріву маточників.

Утеплений маточник без додаткового підігріву. Цей тип маточника придатний для регіонів, де температура повітря взимку не нижча за –10…–15 °С. Його першочергове завдання – максимальне збереження тепла кролиці й кроленят.

Для виготовлення маточника цього типу вибирають фанеру завтовшки 5 мм, дах, підлогу і стіни роблять подвійними, а щоб зберегти тепло, використовують мінвату, пінопласт або солому. В останньому випадку треба періодично замінювати матеріал, для цього подвійні стіни та дно слід знімати. Щоб уберегти утеплювач від вбирання вологи, його варто обгорнути або запаяти в поліетиленові пакети, а потім помістити між секціями стін, підлоги і дна.

Маточник роблять не дуже великим, бо чим більший простір, тим більше тепла потрібно для підтримання у ньому постійної температури. Залежно від розміру кролиці, діаметр вхідного отвору становить 150–180 мм, що теж робиться для економії тепла.

Маточник, який обігріває система «тепла підлога» або електрична грілка. Цю конструкцію виготовляють із одношаровими стінами та стелею і подвійною підлогою, між відділеннями якої кладуть секцію «теплої підлоги» або медичну грілку. Для захисту від вологи нагрівальні елементи теж рекомендовано попередньо запаяти у поліетиленовий пакет. Верхній шар підлоги, на якому лежатиме кролиця, застеляють фанерою завтовшки 3–4 мм. Перевагою такого маточника вважають те, що його можна зробити трохи більшого розміру, ніж у попередньому варіанті.

Перед уміщенням маточника в клітку у ньому регулюють температуру за допомогою пуху, що кладуть у пологове відділення шаром 3–5 см, а під ним поміщають вуличний термометр. Температура на термометрі у підсумку не повинна перевищувати 20 °С, інакше кроленята можуть постраждати від теплового удару.

Щоб убезпечити кролів від удару струмом, провід грілки виводять за межі клітки, попередньо забравши його в дальній кут приміщення.

Маточник, який обігріває електрична лампа (рис. 28). У цьому випадку бічні стіни, стелю та підлогу в маточнику роблять одношаровими, а задню стіну – двошаровою. У задній відсік поміщають лампу розжарювання потужністю 25 Вт, при цьому відстань від підлоги до нагрівального елемента має бути не меншою за 10 мм. Задню стінку виготовляють із жерсті.

Рис. 28. Маточник, який обігріває електрична лампа

Далі зображено цікавий варіант пересувної клітки, котру встановлюють на землю, і кріль сам її пересуває, поїдаючи дорогою траву (рис. 29). Конструкція клітки являє собою багатогранну призму. Трава потрапляє у неї через вічка, тварини намагаються дотягнутися до їжі, встають лапками на бічні грані, й під їхньою вагою клітка переміщається.

Рис. 29. Пересувна клітка-каток

На поздовжній осі, встановленій усередині клітки, закріплено стрижень, на який за допомогою шарнірів кріплять навіс. Уся конструкція рухається у бік трохи піднятої частини навісу, де видно траву, при цьому сам навіс залишається в одному положенні під час перекочування, бо діє і як противага. Вага пересувної клітки не перевищує ваги кроля у ній.

Схожу конструкцію запатентовано у Франції. Клітка теж являє собою каток із відкритою бічною поверхнею, котрий поміщають на землю. Кріль завдяки порівняно слабкій інерції клітки пересуває її в міру того, як поїдає корм поблизу.

Такі конструкції кліток дозволяють кролям щипати траву, коли їм захочеться, при цьому втекти з них не можна. У клітці-катку тварина захищена від зовнішніх нападів і не відчуває нестачі в русі.

Годівниці й поїлки

Тварин треба забезпечувати кормами в потрібному обсязі, при цьому їжа завжди має бути чистою, а це багато в чому залежить від годівниці, куди кладуть корм.

Якщо годівницю зроблено неправильно, то кролі можуть захворіти на гельмінтози й кокцидіоз. Коли ж неправильно вибрано місце її розташування, це може стати причиною травм. Не менш важливими для здоров’я тварин є грамотно організовані поїльники, адже відсутність чистої води або взагалі води призводить до багатьох захворювань. Особливо потрібна чиста вода для самиць, що окролилися, адже без неї вони часто починають поїдати свій приплід.

Далі перелічено кілька особливостей, котрі треба враховувати, організовуючи годівниці:

• фронт годування, або довжина годівниці, розрахована на одного кроля, для молодняку становить 5–7 см, для дорослих тварин – 10 см. Таким чином, у клітці кролиць, що окролилися, має стояти годівниця довжиною не менше за 40 см;

• фронт напування, тобто довжина поїлки на одного кроля, дорівнює 3–4 см;

• висота розташування поїлки та годівниці над підлогою для дорослих особин і відсадженого молодняку становить 10–12 см, для кролиці з приплодом – 7–8 см. Така висота для самиць, що окролилися, і потомства є оптимальною, бо тоді кроленята не матимуть змоги залізти у годівницю чи поїльник і випорожнитися там, що часто призводить до гельмінтозів та захворювань шлунково-кишкового тракту.

Як годівницю можна