Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

Поки Амед розповідав новини, після недовгої розмови з бароном повернулися Зерд і Конфідус. Барон не приховував своєї ситуації, навпаки, звістка про пошуки принцеси заронила в нього надію на порятунок доньки. Він підтвердив, що передача дівчини відбудеться завтра. До полудня принцесу разом зі служницею мали передати кредиторам. При слові "служниця" у мене в голові немов щось клацнуло. Це не могла бути годувальниця принцеси, яка перебувала на одному з наших кораблів. Варіант переодягнути Амеда в жіночий одяг був одразу ж відкинутий, оскільки на кораблі це швидко виявлять. Крім того, близька присутність чоловіка образила б гідність юної баронеси.

- Як ви думаєте, я зможу зійти за служницю принцеси? - поцікавилася я.

Амед подивився на мене та нічого не сказав.

- Леді, це занадто небезпечно, - сказав Конфідус. - Ви будете одна серед ворогів, які володіють невідомими нам можливостями. Якщо вони дізнаються, що ви Вартова, боюся, вашій долі не позаздриш, а ми нічим не зможемо вам допомогти.

- Як вони дізнаються, - заперечила я, - якщо ні барон, ні баронеса не будуть про це знати?

Конфідус із сумнівом похитав головою.

- Для мене це найкоротший шлях на Схід. Крім того, Білосніжка завжди знає, де я перебуваю. Ви зможете вистежити корабель работорговців. Птах покаже вам напрямок і зможе розшукати мене на узбережжі, якщо знадобиться.

Зерд мовчав, але вираз його обличчя був похмурим.

- Конфідус, я буду не одна, - спробувала я заспокоїти еридіаніна. - Зі мною буде баронеса, а, можливо, нам вдасться зустрітися з матійською принцесою. Як ми вже знаємо, вона дуже рішуча дівчина.

- Три юних особи - це велика сила, - з іронією вимовив Конфідус.

- Просто не бачу іншого виходу, - чесно зізналася я. - На кону життя двох дівчат, а судячи з того, що було в моєму баченні, на Сході вони неминуче загинуть. Навіть якщо ми викрадемо баронесу раніше, ніж вона потрапить до рук работорговців, матійську принцесу нам не врятувати.

- І потім, ви ж знаєте, носія Чорного серця не так просто вбити, - про всяк випадок додала я, хоча мені самій цей аргумент здавався спірним.

Несподівано мене підтримав Амед:

- Сили Світла прокладають шлях Обраній. Це її доля - доля Обраної. Вона має зробити так, як вона каже.

Останнє слово залишалося за Зердом. Я запитально подивилася на нього.

- Сер Вартовий, - звернувся до нього еридіанін, - переконайте леді Нью не робити нерозважливих вчинків!

- Якщо ми не зможемо захопити корабель работорговців тут, нам нічого не залишиться, як слідувати за ними на Схід, - визнав Зерд. - У них швидкохідний корабель. Нью права, ми не зможемо переслідувати їх в океані, не знаючи, куди вони прямують. Тому зробимо все можливе, щоб захопити корабель біля узбережжя Нордвінда завтра ввечері. Але зараз Нью має піти за баронесою. В іншому разі, ми ризикуємо втратити їхній слід.

Я подивилася на нього з вдячністю. Якби він приєднався до Конфідуса і став мене відмовляти, я б усе одно вчинила по-своєму, але мені було б удвічі важче.

- Саєб представить мене баронові як віддану служницю матійської принцеси, і завтра я поїду разом з юною баронесою, - сказала я.

Єдине, про що я шкодувала, - я так і не навчилася бачити очима Білосніжки.

Представлення мене барону Норвінду пройшло без ускладнень. Зібравши свої речі і переодягнувшись у жіночу сукню, я вирушила до замку в супроводі Саєба. Перед цим мені довелося серйозно поговорити з Білосніжкою, пояснивши їй, що вона залишається із Зердом і має робити те, що він скаже. Птах невдоволено покрутився на плечі, смикнув мене за волосся і пробурчав:

- Куди це ти зібр-р-р-ралася пр-р-роти ночі? Від злодіїв відбою немає!

З цим я насипала їй фруктів і горіхів, погладила пір'я і вирушила у замок, поки Білосніжка була зайнята поїданням ласощів. Незабаром ми з Саєбом увійшли до приймального залу баронського палацу. Барон Нордвінд піднявся нам назустріч. Це був високий, огрядний чоловік у камзолі. Пам'ятаючи про свою роль служниці, я трималася позаду Саєба, намагаючись виглядати якомога скромніше. Моє волосся прикривала темно-коричнева хустка, а селянський одяг якнайкраще відповідав моєму новому статусу.

- Як тебе звати? - запитав барон.

- Нью, сер.

- Ти давно служиш матійській принцесі?

Довелося на ходу імпровізувати.

- Уже два роки, сер, - я знову шанобливо присіла.

- І ти так сильно хочеш знайти свою хазяйку, що готова вирушити до работорговців? - барон продовжував допит.

Треба було терміново щось вигадати, але мене врятував Саєб.

- Сер Нордвінд, Нью сирота. Пані Ірбіна замінила їй сім'ю і завжди була доброю до неї. Вона була їй як старша сестра, тому Нью дуже віддана їй.

- Ну що ж, - із сумнівом сказав барон. - Ходімо, я представлю вас баронесі.

- Мушу визнати, - продовжив він, - що ваша поява є дуже доречною. Служниця баронеси весь час ллє сльози, бо не хоче розлучатися зі своєю родиною. Вона буде щаслива дізнатися, що їй нікуди не потрібно їхати.

Ми вийшли з центральної вежі замку і попрямували до однієї з кутових веж. Варта, що стояла біля входу, шанобливо нас пропустила. Піднявшись на другий поверх гвинтовими сходами, барон відчинив двері, і ми увійшли в невеликий закуток, де сидів ще один охоронець. Наступні двері вели до покоїв баронеси. Відчинивши їх, барон зробив нам знак зачекати та увійшов всередину. Ми зупинилися в передпокої. Чути було голос барона і дівочий голос, що відповідав йому, але слова неможливо було розібрати, оскільки барон причинив за собою двері. Розмова йшла на підвищених тонах, але потім усе стихло, і барон запросив нас увійти.