Марго Вольська - Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська

Аліса відповісти не встигла, але, власне, таку цікаву інформацію я дізналась і без її допомоги. Бо в кількох метрах від нас раптом розкрився полум’яний портал, і з нього вискочив Есмонд Флейм. Трохи підсмалений, з перекошеним від люті обличчям, з якимись папірцями в руках… І з демонічними кігтями та більш ніж демонічним хвостом.

Здається, зараз нам буде непереливки.

Повітряна загорожа, що прикривала нас з Алісою від бабусі, покрилась десятками тріщин, а тоді розлетілась на друзки. Уламки магії боляче впились мені в руки, але я навіть не опустила очі, аби на них подивитись – бо витріщалась увесь цей час на Флейма.

– Пане декане? – пискнула Аліса неприродньо високим голосом. – Що з вами?

Есмонд не відповів. Він зробив ще кілька кроків у нашому напрямку, і ми з Алісою міцно вчепились одна в одну.

– Отже, – дивився Флейм лише на мене, – кого я бачу? Сестри Беллер… Авторки всіх моїх сьогоднішніх проблем власною персоною. Аліса і… Меліса, якщо мені не зраджує пам’ять…

– Що б не сталось, Алісонька тут ні до чого, – зробила крок вперед бабуся, насуваючись на лорда Флейма. – Пане декане, я вас переконую, моя онука не могла зробити нічого поганого. Вона – чудова дівчинка. А от її сестра, це нестерпне дівчисько…

Есмонд повернувся до бабусі. Вона, могутня відьма, мала чималий досвід у спілкуванні з різноманітними представниками магічних рас, тож явно не вперше в житті зустрічала демона, на відміну від мене. Але, спіймавши на собі полум’яний погляд Флейма, стрімко зблідла і навіть відступила від нього на крок.

Декан зараз вселяв жах. Його краса спотворювалась язиками полум’я, що скакали на шкірі, вогненний погляд, здається, був готовий спопелити кого завгодно за лічені секунди. Руки він стиснув в кулаки, і крізь шкіру пробивались чималі шипи. Демон готувався до переходу у свою повну бойову форму, і, скажу чесно, я б не хотіла дізнатись, яка вона там у нього. Ясно тільки, що дуже страшна!

Довгий червоний хвіст з шипом на кінці обернувся довкола ніг Есмонда і затремтів. Я побачила краплинку отрути, що капнула на каміння у нього під ногами, і здригнулась, почувши шипіння.

– Пане декане, – заговорила Аліса знов, – не слухайте бабусю, вона просто недолюблює Мелісу! Що трапилось? Чому ви прийшли в такому вигляді? Хіба ви не знаєте, що це непристойно – демонструвати бойову форму леді без попередження? Ми могли злякатись, втратити дар мови, зрештою, постраждати…

– Я б з задоволенням, – прогарчав Есмонд, – прибув би сюди у своєму нормальному вигляді, але коли демона підпалити, то він таки може загорітись!

– П-підпалити? – обережно уточнила я. – Я нічого… Ми… Аліса нічого не палила, – я вчасно згадала про те, що це не я, а, власне, моя сестра мала бути на зустрічі.

– О, так, – кивнув Флейм, продовжуючи насуватись на нас. – Леді Аліса Беллер дійсно нічого не могла спалити у мене в кабінеті, бо її сьогодні там не було!

Ми не встигли навіть заперечити.

– А от ви, юна леді, – він зирнув на мене. – Були! Прикидались власною сестрою!

– Я…

– Ми можемо все пояснити! – випалила Аліса. – Просто, розумієте, сьогодні дуже важливий день… Ритуал… Все сталось так раптово, що у мене просто не лишалось іншого виходу…

– Та плювати мені на підміну! Нащо було палити магічний договір?!

– Магічний договір? – пропищала я.

– Так, – кивнув Есмонд. До нас йому лишався всього один не надто великий крок. – Договір! Який ви, Мелісо, підпалили та лишили на столі догорати…

– На таці…

– Та хоч у каструлі! Ви що, не знаєте, що магічні договори не горять? Що на папірцях в деканському кабінеті скоріше за все стоять захисні чари, які обов’язково зреагують?! Вибух знищив мені увесь кабінет! Розумієте ви це чи ні?

Я виразно шморгнула носом. Куди вже тут не зрозуміти, коли мені так зрозуміло все пояснюють. Аж слова в горлі позастрягали, годі й заперечувати! От тільки, здається, на цьому проблеми не закінчувались.

– Мелісо, – промовила тихо сестра, – нащо ти підпалила магічний договір?

– Та я не знала, що він магічний! – істерично вигукнула я. – Хто ж міг подумати! Я думала, що це просто папірець, і мені треба було… Треба було його знищити…

– Навіщо?! – видихнула Аліса.

– О, – Есмонд примружився, – у мене є відповідь! Тому що леді Меліса хотіла лишити мені записку…

– Я і лишила, – я опустила очі і нарешті подивилась на свої руки, вкриті тонкими порізами від магічних уламків.

Я навіть не відчувала болю, власне, так перелякалась…

– Так, ви лишили, – підтвердив Флейм. – Але перед цим, – він зиркнув на мене, – у вас була одна невдала спроба. Та ви вчасно зрозуміли, що дарма поставили підпис, бо можете відати свою особу. Проблема у іншому! Ви поставили підпис магічним чорнилом на магічному ж договорі і автоматично переоформили його на себе. На договорі, який не можна скасувати! І жодне спалення, жодні брехні, жодні заперечення, Мелісо, – він нарешті підступив до нас з сестрою впритул, відсунув від мене Алісу та стиснув мої плечі, – не врятують вас від необхідності цей договір виконувати!