Том Вейнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Тож замість батога знищення, яке покликане зробити вирощування коки менш привабливим для фермерів, творці державної політики запропонували пряник у вигляді субсидій на вирощування інших культур. У деяких європейських країнах, що їхні дипломати в приватних розмовах піддають критиці підтримувану США політику знищення плантацій, розробили проекти заохочення інших видів агробізнесу. Ідея полягає в тому, що якби можна було зробити вигіднішим вирощування іншої, легальної культури, а не коки, то фермери перейшли б на неї. У cocaleros є до цього інтерес. Навіть Едґар Мармані, місцевий профспілковий лідер, каже, що розглянув би перехід до іншого виробництва, якби була нижчою вартість стартапів.

– Птиця, помідори, свинина – усі вони прибутковіші за коку, але ж потрібні інвестиції… – скаржиться він.

Євросоюз дав на це трохи коштів, профінансувавши в Болівії проекти заохочення вирощування бананів, кави й цитрусових, серед іншого. Схожа тактика випробовувалась в інших частинах світу, де є проблема орієнтації сільського господарства на виробництво наркотиків: в Афганістані, звідки походить найбільша частина опію, фермерів заохочували вирощувати пшеницю чи бавовник замість опіумного маку.

Уже є приклади ефективності такої стратегії. В останньому дослідженні Центру глобального розвитку (ЦГР), науково-дослідної організації, що розташована у Вашингтоні, зроблено спробу з’ясувати, як мексиканські фермери вирішують: вирощувати легальну чи нелегальну культуру?11 Дослідники зосередилися на марихуані та опіумі, основних наркокультурах у Мексиці, і порівняли їх із вирощуванням такої легальної культури, як кукурудза. Значення останньої для мексиканців важко переоцінити, бо її споживання тут схоже на наркозалежність. Кукурудза – основний складник тортильї, національної перепічки, якої пересічний мексиканець споживає двісті фунтів на рік. У Мексиці є популярна приказка: «Sin maíz, no hay país» («Без кукурудзи немає країни»). На емблемі профспілки пекарів тортильї – зображення похмурого Центеотля, мстивого ацтекського бога кукурудзи, якому приносили криваві офіри з людей.

При всій патріотичності й практичності кукурудзи в останні десятиріччя стало непросто на ній заробляти через несамовите коливання цін, що руйнувало фінанси фермерів. Мексиканські кукурудзівники стали свідками падіння цін на кукурудзу після підписання Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA) 1994 року, яка відкрила їхній ринок для конкурентів зі США. А бувало, ціни стрибали через посуху на північ від мексиканського кордону. Автори дослідження з ЦГР побудували графік на основі цієї цінової інформації й даних про кількість землі, на якій у Мексиці вирощують марихуану та опіум. Наскільки ж сильною була спокуса у кукурудзівників перейти на вирощування наркокультур у період низьких цін на кукурудзу?

Виявляється, дуже сильною. Протягом 1990-х років ціна на кукурудзу падала, і фермери почали переходити до вирощування більшої кількості марихуани, а також опіуму. Автори підрахували, що в зонах вирощування кукурудзи 59-відсоткове падіння ціни на неї призвело до 8 % зростання вирощування марихуани й 5 % – опіуму. Проте були й гарні новини: коли після 2005 року ціни на кукурудзу знову почали зростати, обсяг вирощування марихуани різко впав. Могло бути й інше пояснення: бум легальної марихуани в США значно зменшив стимули для мексиканських фермерів її вирощувати (див. розділ 10). Виробництво опіумного маку залишилося високим навіть після відскоку цін на кукурудзу. Тобто автори виявили, що ціна на кукурудзу справляла істотний вплив на бажання фермерів вирощувати нелегальні культури.

Інакше мовлячи, зробіть вигіднішим андським фермерам вирощування курей або помідорів – і вони можуть зменшити вирощування коки. З іншого боку, це вплине й на проблему монопсонії: якщо картель пропонує надто низьку ціну на коку (марихуану, опіум тощо), фермери можуть просто перейти до вирощування кукурудзи, помідорів, альтернативних культур. Принаймні картелям доведеться підвищити пропоновані ціни на наркокультури, якщо хочуть, аби фермери й далі їх вирощували.

Ця стратегія альтернативного розвитку більш обнадійлива, ніж стратегія нищення. Якийсь час здавалося, що відбувався поступ. На початку ХХІ століття вперше було схоже, що і нищення, й альтернативний розвиток почали впливати на кількість землі під кокою. Площа землі, що успішно використовувалася для вирощування коки, становила 130 000 га, на 40 % менше, ніж у 2000 році. Після багатьох років, протягом яких кількасот тисяч андських селян боролися з об’єднаними силами трьох південноамериканських держав і Управління боротьби з наркотиками, нарешті здалося, що стався прорив.

Але коли вже схоже було, що тенденція змінилася на краще, група вчених з ООН і колумбійський уряд зробили разюче відкриття. На підставі майже року польових досліджень у 2005—2006 р. вони виснували, що в кокаїновому бізнесі відбулося щось схоже на аграрну революцію. Раніше вважалося, що 1 га землі дозволяє виробити близько 4,7 кг чистого кокаїнового порошку на рік, а в переглянутих розрахунках виходило 7,7 кг на 1 га12. Такий результат і справді був надзвичайним: він означав, що виробники кокаїну в Колумбії знайшли спосіб продукувати на 60 % більше кокаїну з коки, ніж раніше вважалося можливим.

Як же вони це робили? Щоб одержати відповідь на це питання, я подався до перуанця Сесара Ґедеса, провідного наркознавця ООН у Болівії. Попри похмуру галузь, у якій він працює, Ґедес виявився веселуном, який часто підхоплюється зі стільця, щоб проілюструвати свою думку нашвидкуруч намальованими діаграмами, з ентузіазмом супроводжуючи це жестикуляцією.

– Картелі постійно шукають і знаходять, як удосконалити своє виробництво, – каже він мені.

Процес перетворення листя коки на порошковий кокаїн не стоїть на місці, бо cocineros, або «кухарі», постійно розробляють нові рецепти у підпільних лабораторіях у джунглях. Процес двостадійний. На першій стадії листя коки перетворюється на вологу пасту кремового кольору, відому як основа кокаїну. Для цього тонна свіжого листя висушується, доки вага не становитиме приблизно 300 кг. Сухе листя подрібнюють і змішують із токсичним хімічним варивом, до складу якого входять цемент, добрива й бензин, і видобувають із м’якої маси кокаїн. Решта рослинної речовини відфільтровується, хімікати видаляються (принаймні більшість), і залишок випарюється. У результаті одержують приблизно 1 кг кокаїнової основи. Аби перетворити цю пасту на гідрохлорид кокаїну, що є офіційною назвою нюхального порошку, її змішують із таким розчинником, як ацетон, і соляною кислотою13. Одержана суміш фільтрується й висушується, і виходить до кілограма чистого кокаїну: C17H21NO4.

Таким був базовий процес протягом десятиріч. Однак нещодавно інженери з науково-дослідних лабораторій картелів наштовхнулися на золоту жилу. Процес виробництва зазнав докорінних змін.

– Вони працюють із новими хімічними прекурсорами та обладнанням, – каже Сесар Ґедес.

Деякі інновації мають базовий характер: щоб не гаяти час, сушачи листя на сонці, фермери роблять це в духовці, а подрібнюють сухе листя часто за допомогою кущорізів із бензиновим двигуном, які вмить усе роздроблюють. Аби прискорити видобування