Julybookss - Магічна академія Вастус, Julybookss

             Прийшовши в кімнату, першим ділом я прийняла душ, він допоміг заспокоїти нерви та обдумати наслідки моєї перепалки з викладачем. Нічого хорошого мені не світить, та більше не провокувати професора Койла, варто б було навчитись. Не розумію чому я так реагую на його критику, можливо тому, що він з першої зустрічі до мене упереджений. Вийшла з душу, переодягнулась в звичайний одяг та вирішила трохи почитати. Першим під руку попався підручник з артефактики, тільки зібралась вмоститися на ліжку з книжкою, як в двері постукали.
- Вже йду. - крикнула та направилась дізнатись кому від мене що треба.
Відчинивши двері побачила на порозі Алекса, який плечем підпирав стіну.
- Ти як? - першим ділом запитав хлопець.
- Рук й ніг не відчуваю, але жити буду. - усміхнулась я. 
- Я про інше. - Алекс пройшов повз мене в кімнату. - Що плануєш робити з професором Койлом?
- Тут вже нічого не зробиш. - я знизила плечима. - Буду виживати.
- Не треба було йому перечити.
- Знаю, але вже пізно щось міняти. - закінчила тему. - Йдемо краще повечеряємо, слона б зараз з’їла.
- Кого? - не зрозумів хлопець.
- Ем… - розгубилась і вирішила пояснити. - Чула про таку тварину, з великими вухами і велитенським хоботом. Він ше тим хоботом їжу в рот пхає.
- Не знаю де ти про таку тварину чула, та я б з цим твоїм слоном зустрітись не хотів. 
- Не переживай, - вирішила його заспокоїти. - він вроді травоїдний, а вот я ні, тому пішли скоріше.
       Наступний навчальний день зустрів мене краще, професор Карш вчила нас зіллєварінню. Виходило в мене спочатку не дуже, але потім я втягнулася. Вона запевняла, що дуже часто полі бою магів рятувало наперед приготовлене зілля. 
- Коли вже нема сил на бійку, а магія вичерпала себе, зілля - це єдина, що може вас врятувати. - сказала професор Карш.
Сьогодні у нас тільки дві пари, другою була артефактика. Я любила цей предмет, він вимагав зосередженості і повної концентрації, а в мене це добре виходило. Пари швидко закінчились, я вийшла з аудиторії, як до мене підбіг незнайомий хлопець.
- Амелія Річардс? - запитав він. 
- Так, це я. 
- Тебе ректор викликає до себе. - повідомив мене юнак та покинув нас.
- Ви тоді обідайте без мене, - сказала до Алекса і його друзів. - а я збігаю до ректора.
- Ти вже щось натворила? - запитав Алекс.
- Зараз і дізнаюсь.
             Дорогою до кабінету ректора я роздумувала, що такого могла зробити, щоб він мене викликав до себе. На думку спадала лише перепалка з професором Койлом. Але не думаю, що він на мене пожалівся. Це вроді не в його стилі. Зупинившись під кабінетом ректора Дерека Уокера, я не могла на важитись постукати. Та за декілька хвилин, взяла себе в руки і тричі стукнула рукою по дверях.
- Заходьте! - почулось з того боку.
- Добрий день, викликали?
- Сідай. Я хотів спитати як твоє навчання? Чи все встигаєш?
- Ну, тільки другий день навчання, - не розуміла чому ректор цікавиться. - але поки все встигаю.
- Ти вже питала в Медінди чи вона позаймається з тобою цілительством? Те, що ти вивчаєш на бойовому - це добре. Але я б радив взяти додаткові уроки як з цілительства, так і з некромантії. Думаю професор Самерс, поможе тобі з некромантією.
- Добре, я підійду до них. Можна питання?
- Задавай.
- Чому ви мені не сказали, що професор Койл насправді викладає на бойовому, коли я вибирала факультет.
- Бо він хороший викладач, з усіх викладачів, які є в академії, він показує найкращий результат. Деколи він буває...  складний, та взагалі в нього можна багато чого повчитись. 
- Зрозуміла, дякую. Можна йти?
- Так, звичайно. Йдіть адептка.
Після зустрічі з ректором я віднесла речі в свою кімнату, та відправилась в столову до хлопців.
- Швидко ти вернулась. - замітив Ерік.
- І що хотів від тебе ректор? - запитав Алекс. 
- Та просто радив додатково позайматись цілительством і некромантією.
- Слухай, якшо будеш займатись в професора Самерс, познайомиш нас? - поцікавився Том.
- Забудь про неї, - відповів йому Алекс. - я бачив як вона бігала за професором Койлом.
- І що вона тільки в ньому знайшла? - вголос подумала я. 
- Ну не знаю, він вроді типаж всіх жінок. - відповів мені Стів. - Всі дівчата фанатіють від таких недоступних чоловіків.
- Тоді вони мазохісти. - констатувала. - Ви представляєте, буде він з одною з дам в ліжку, і такий: у вас недостатньо підтягнені м'язи леді, ви мене розчарували.
- Думаю ти перебільшуєш. - відсміявшись сказав Ерік. - Не думаю, що він в житті такий як з нами.
- Можливо й перебільшую, - визнала його правоту. - але погодьтесь деколи він буває ще тим придурком.
- Не спорю. - підтвердив Ерік.
- Не хочете сходити в бар разом? - запитав раптом Стів. - Відпочинемо трохи, вип'ємо.
- Я б з радістю, - з сумом відповідаю. - та ще треба з професорами домовитись про заняття.
- Наша принцеса нас кидає. - посміхнувся Том. - Наступного разу не викрутишся.
- Обіцяю, наступного разу я з вами.
Після обіду вирішила заскочити до Мелінди та професора Самерс. Мелінда зустріла мене з чаєм та цукерками, їй часто залишали адепти солодощі після виписки.
- Так що, ви погодитись зі мною займатись? - затамувавши подих запитала.
- Звісно, - радісно погодилась Мелінда. - будеш мені допомагати з цими...  адептами.
Ми ще трохи посиділи, обговорили мої заняття. Наступним пунктом буда професор Самерс. В адептів я  дізналась в якій вона аудиторії і відправилась туди, як тільки звідти вийшли адепти, я вирішила поговорити з викладачкою.
- Професор Самерс, - хвилюючись почала я. - я адептка Амелія Річард, хотіла б у вас додатково позайматись некромантією.
Професор окинула мене зверхнім поглядом і сказала:
- Я займаюсь лише з потенційно сильними некромантами. А в тобі я цього не бачу.
- Я не хочу бути некромантом, але мені потрібно розвинути магію, хоча б до мінімуму. 
- Тим більше. - відповіла професор. - Я займаюсь лише з тими хто хоче стати неаромантами. А недоучки мені не цікаві, можеш не тратити більше мій час.
            З цими словами вона залиша мене в аудиторії одну. Вот ж противна жінка, тепер зрозуміло чим її професор Койл привабив. Вони прям копія один одного. Значить некромантії мені не бачити, не скажу, що сильно засмутилась та було трохи обідно.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно