Грег Іган - Найближчий (ЛП)

був майже світанок. Вона перевірила статус свого запиту на водолазів; його було позначено як «в очікуванні», поки команда судово-медичної експертизи не огляне сам автомобіль.

Відправила Резі повідомлення, що додому не приїде, а сама поїхала в пошуках забігайлівки, де можна було б перехопити щось на сніданок і скористатися туалетом. Відбиток у дзеркалі мав підпухлі очі й розпатлане волосся; вона зняла сорочку і помила під пахвами. Наталі мала би бути в набагато гіршому стані, коли вилізла з річки, але, можливо, вона носила з собою змінний одяг в поліетиленовому пакеті. По шести днях, у три з яких дощило, було вже надто пізно відряджати службових собак, щоб спробувати взяти її слід з берега річки.

Кейт сиділа в забігайлівці, п’ючи каву; коли час наблизився до сьомої ранку, поїхала до торгового центру, де Наталі припарковувалася на три години. Камери відеоспостереження перекривали всю стоянку, і було нескладно знайти у записах момент, коли Наталі заїхала туди, але коли вона вийшла з машини з двома великими порожніми сумками, то пішла зі стоянки у напрямку вулиці. Кейт проглянула всі відеозаписи з пішохідних входів, але Наталі не поверталася. Що б вона не купила в той час — зробила це деінде. У радіусі години ходу від торгового центру були сотні невеликих окремих крамничок.

Кейт повернулася до відеозаписів зі стоянки, з того відтинку часу, коли, як вона знала, машина від’їхала. Наталі з'явилася; в сумок, що вона несла, надималися боки, але неможливо було побачити їх вміст. Новий одяг? Фарба для волосся? Ножиці? Їй було б не надто складно зробити себе невпізнаваною для будь-кого, окрім найближчих друзів. Достатньо чіткий кадр з громадської камери відеоспостереження все-таки може запустити алгоритм розпізнання обличчя, але, щоб підставити себе під такого роду перевірку, вона мала б бути значно дурнішою, ніж показала себе досі.

Охоронець торгового центру заглядав через плече Кейт. Запитав:

— Це та жінка, що вбила власних дітей?

Обличчя Наталі тиражувалося в усіх засобах масової інформації як обличчя зниклої особи, оскільки офіційна лінія була все ще далека від того, щоб називати її підозрюваною.

— Можливо.

Кейт кинула йому застережливий погляд; вона дійсно не хотіла чути будь-чию думку з приводу того, на яку долю заслуговує Наталі. Він промовив:

— Удачі вам.

Вона вийшла з торгового центру на вулицю.

— Познач кожну крамничку в радіусі шести кілометрів, — звеліла блокноту, — і склади мені маршрут, щоб відвідати їх усі.

4

Кейт прокинулася з болем голови, ледь привідкритими очима глянула на приліжковий годинник. Було за десять третя. Лежала тихо із заплющеними очима; за якийсь час відчула легкий доторк чиєїсь теплої голої шкіри.

Вона відсмикнула руку і в одну мить вистрибнула з ліжка. Їй достатньо було скупого світла, що просочувалося крізь штори, щоб побачити чоловіка, який спав на тому місці, де мав би бути Реза.

Її бив дрож від шоку, але спробувала заспокоїтись і ретельно спланувати свій наступний крок. Подумала, що треба піти на кухню й озброїтися ножем, але якщо буде боротьба, то це може спрацювати не на її користь.

Вона вхопила телефон і навшпиньках вислизнула в коридор. Найбезпечніше було б посадити Майкла в машину і поїхати геть, перш ніж ризикнути телефонувати по допомогу. Але де ж Реза? Будь-яка тривала боротьба в спальні змусила б її прокинутися, отож його, мабуть, якимось чином виманили з кімнати — перш ніж зв'язати і заткнути рота, можливо, наркотиками, можливо, побивши до втрати свідомості. Тому вона має завезти Майкла у безпечне місце, але потім якомога швидше повернутися, і зробити все це так, щоб не розбудити отого незнайомця.

Вона пішла коридором у темряві, вкладаючи все своє старання в легкість ходи. Увійшла в дитячу і відчула, як усією її шкірою пробіг мороз від жаху; їй довелося затулити собі рота рукою, аби змовчати. Вона пильно вдивлялася в тільце у ліжечку, боячись піднести телефон і освітити його, але коли врешті знайшла у собі мужність, безжальне світло зробило відкриття нестерпним. Поточилася, позадкувала, потім побігла.

Вона увірвалася в спальню і ввімкнула світло.

— Що ти з ним зробив? — репетувала у нестямі. — Що ти зробив моєму синові?

Незнайомець прикрив обличчя рукою, відтак опустив руку і втупився в неї мутним поглядом.

— Кейт? Що сталося?

Він підвівся з ліжка й наблизився до неї; вона відсахнулася, піднісши затиснену в кулак руку. Їй не потрібна зброя; вона виб’є з нього правду голими руками.

— Кейт! Поговори зі мною! — Він стояв, мов укопаний, вдаючи стурбованість. — Щось сталося з Майклом? Мені слід викликати швидку?

— Не грайся зі мною! — горлала вона. — Куди ти його подів?

— Хочеш сказати, що його нема в ліжечку?

Незнайомець кинувся повз неї в коридор; вона побігла слідом, але на півдорозі зупинилася — не могла змусити себе повернутися в дитячу. Він увімкнув світло, за деякий час почувся його шепіт:

— Шшш, pesaram, все добре.

Отже, цей суб’єкт розмовляє перською — чи просто знущається з неї? Він прослуховував будинок і чув усе, що вони з Резою говорили?

Суб’єкт вийшов з дитячої і підійшов до неї.

— Як на мене, з ним все добре. Що тебе так стурбувало?

Кейт процідила:

— В тебе десять секунд, щоб сказати мені, де мій син.

— Тепер ти мене лякаєш.

Незнайомець встромив руку під пояс шортів і почухав стегно, так машинально, наче він щоночі блукає напівголим по домах чужих людей.

— Ти захворіла?

Він потягся, щоб помацати їй лоба рукою; Кейт схопила його за цю руку і викрутила, примусивши стати на коліна.

— Що з тобою? — він хапав ротом повітря, кривлячись від болю, але стримав крик, наче його найбільшим страхом було «розбудити» ту механічну ляльку, яку він посадовив у ліжечко. Кейт тримала його в задушному захвáті; він повиснув на її руках, навіть