Джон Гришем - Острів Каміно

Вони вже не пригиналися, не ховалися за автівками й не перебігали від одного прикриття до іншого зі зброєю напоготові. Небезпека явно минула, проте все навколо досі переливалося у світлі мигалок. Трей непомітно відділився від натовпу, пройшов метрів з вісімсот, покинув територію університетського містечка й дійшов до Джон-стрит, де сів у білий вантажний фургон з написами «друкарня принстонського університету», нанесеними через трафарет на обоє передніх дверцят. Фургон мав номер 12, що б це не означало, і був дуже схожий на той, який Трей сфотографував тиждень тому. Трей поїхав назад до кампусу, оминувши переполох навколо Мак-Каррена й припаркувався біля пандуса позаду бібліотеки.

— Фургон на місці,— відрапортував він.

— Відкриваємо шостий ящик,— відгукнувся Денні.

Коли Джеррі й Марк підняли свої окуляри й нахилилися ближче до столу, щоб краще освітлити вміст ящика, Денні обережно відкрив футляр для зберігання архівних матеріалів. На довідковому аркуші було написано: «Оригінальний рукопис роману „Великий Ґетсбі“ Френсіса Скотта Фіцджеральда».

— Бінґо, — знову спокійно констатував він.— Маємо й старого паршивця «Ґетсбі».

— Йес!— вигукнув Марк, та попри цю радісну знахідку всі зберігали спокій, принаймні зовні. Джеррі дістав із ящика останній футляр. Там був рукопис першого роману Фіцджеральда — «По цей бік раю», — опублікованого в 1920 році.

— От і п’ятий,— так само спокійно сказав Денні.— Змиваємося.

Джеррі прибрав свердла, різак, каністри з киснем і ацетиленом та ломи. Нахилившись, щоб підняти реч-мішок, він ненароком подряпав ліве зап’ястя об тріску на третьому ящику. Надто захоплений думками про нещодавні знахідки, він ледве звернув на це увагу й просто квапливо потер поранене місце, знімаючи рюкзак. Денні з Марком обережно помістили п’ять безцінних рукописів у свої три студентські рюкзаки. Крадії ретирувалися зі сховища, навантажені здобиччю й інструментами, і похапцем збігли сходами на перший надземний поверх. Вийшли з бібліотеки службовим входом біля пандуса: ці двері було не видно за густою живою огорожею. Щойно вони застрибнули у фургон через задні дверцята, Трей рушив з пандуса. Коли вони минали патрульну машину з двома охоронцями кампусу, Трей невимушено їм помахав, та ті не відповіли.

Трей поглянув на час: 03:42. Він відрапортував:

— Усе чисто. Виїжджаємо з університетського містечка з паном Ґетсбі й компанією.

VII

У будівлях, де було вимкнено електропостачання, в момент вимкнення спрацювало кілька аварійних сигналів. О четвертій ранку інженер-електрик уже встиг проінспектувати університетську комп’ютерну мережу електропостачання й розібратися, в чому була проблема. Електропостачання відновили в усіх будівлях, крім бібліотеки. Начальник служби безпеки відправив туди трьох співробітників. Їм знадобилося десять хвилин, щоб знайти причину аварійного сигналу.

На той час банда зупинилася в дешевому мотелі на 295-й Міжштатній автомагістралі, неподалік від Філадельфії. Трей припаркував фургон поруч із вісімнадцятиколісною фурою, подалі від самотньої камери, що стежила за стоянкою. Марк узяв балончик із білою аерозольною фарбою і зафарбував напис «друкарня принстонського університету» на дверцятах фургона. У номері, в якому вони з Треєм провели попередню ніч, усі четверо швидко переодяглися в мисливські костюми й склали все, у що були вдягнені для справи: джинси, кросівки, світшоти, чорні рукавиці,— в інший речмішок. У ванній Джеррі помітив у себе на лівому зап’ясті маленький поріз. Під час поїздки він затискав його великим пальцем, а тепер побачив, що крові більше, ніж він думав. Він витер ранку рушником, роздумуючи, чи варто про неї розповідати іншим, та зрештою вирішив, що не зараз — може, якось пізніше.

Вони тихо забрали всі речі, складені в номері, вимкнули світло й вийшли. Марк і Джеррі залізли в модний пікап Toyota, — за кермом сидів Денні, який взяв його напрокат, — і виїхали з автостоянки слідом за Треєм, що вів фургон, спочатку на вулицю, а потім і на автомагістраль. Обігнувши передмістя Філадельфії з північного боку, вони заїхали штатними магістралями в сільську місцевість Пенсильванії. Біля Квейкертауна вони знайшли місцеву дорогу, яку обрали заздалегідь, і проїхали нею десь півтора кілометра, доки покриття не змінилося на гравій. У цій місцевості зовсім не було будинків. Трей зупинив фургон у невеликому яру, зняв украдені номерні знаки, вилив галон бензину на мішки з інструментами, мобільними телефонами, радіоустаткуванням та одягом і черкнув сірником. Фургон ураз перетворився на вогняну кулю, і крадії, від’їжджаючи в пікапі, не сумнівалися, що знищили всі можливі докази. Рукописи було надійно вкладено між Треєм і Марком на задньому сидінні пікапа.

Пагорби помалу вкривалися сонячним світлом, і всі четверо їхали мовчки, роздивляючись навколо, щоправда, дивитися не було на що: зрідка назустріч проїжджала якась машина; якийсь фермер прямував до хліву, не дивлячись на шосе; якась стара жінка на ґанку брала на руки кота. Біля Бетлегема вони виїхали на 78-му Міжштатну автомагістраль і попрямували на захід. Денні навмисно їхав значно повільніше, ніж дозволяло обмеження швидкості. Відтоді як вони покинули Принстонське університетське містечко, їм не трапилася жодна поліційна машина. Вони зупинилися в кафе з обслуговуванням «на ходу» й перекусили сандвічами з куркою та кавою, а потім попрямували 81-ю Міжштатною автомагістраллю на північ, у бік Скрантона.

VIII

Перша пара агентів ФБР прибула в Бібліотеку Файрстоуна одразу після 07:00. Співробітники служби безпеки кампусу й поліції Принстона ввели їх у курс справи. Вони оглянули місце злочину й наполегливо порадили закрити бібліотеку на невизначений