Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

— Ви не можете мене звільнити! — заявила вона.

— Це ще чому? — мадам Пуфа глянула на неї, як на набридливу комаху, яку вона вже майже розчавила.

— Та тому, що я ще не поступила в академію! Я тільки пів години тому прибула в місто! І вас я навіть не знаю! — вигукнула Майя, наливаючись рум'янцем. — Та й взагалі, вся ця ваша Тайлогос...

— Майя!

Голос, тепер суворий і жорсткий, змусив дівчину затнутися. Вона спідлоба глянула на професора Семироза. Той, насупивши брови, дивився на неї з німим попередженням. Потім він кашлянув, встав і підійшов до Майї.

— Дорогі колеги, — взяв він за плечі дівчину і повернув до столу, — представляю вам Майю Семироз — мою єдину дочку.

Юна чарівниця трохи зніяковіла перед незнайомцями. Реакція у всіх виявилася різною: чоловік у всьому білому і в чорних окулярах зміряв дівчину уважним поглядом, сивовусий повний дідок, що у своєму простому сірому одязі й крислатому солом'яному капелюсі скидався на грибок, хитро жмурився. А у хлопця на обличчі сяяла все та ж задоволена усмішка, тільки тепер вона стала ширше. Та найцікавіше відбувалося на обличчі мадам Пуфи — вона спочатку зблідла, а потім почала червоніти під тон своєї сукні.

— Я прошу вибачення за те, що моя дочка завдала вам клопоту, — повернувся до неї професор Семироз. — Сподіваюся, це непорозуміння ми вирішимо без відрахування ще не зарахованих учнів... — Нерозбірливу відповідь мадам Пуфи можна було розцінювати як згоду. — Дякую, що доставили мою дочку, — посміхнувся ректор. Жінка відкрила рот щось сказати, але професор Семироз її випередив: — Цей казус і так забрав багато вашого дорогоцінного часу. А запізнення для вас неприйнятні, хіба ні?

Мадам Пуфа стиснула губи, поправила капелюха і поспішила вийти.