Вільям Шекспір - Збірка творів

бідний хлопець, синьйоре, а багатого єврея наймит, що хотів би, синьйоре, як вам пояснить мій батько.

ГОББО

Синьйоре, він має палке бажання, як то кажуть, вам служити.

ЛАНЧЕЛОТ

Авжеж; одне слово, я служу євреєві і маю бажання, як вам пояснить мій батько…

ГОББО

Його хазяїн і він, не у гнів вашій милості сказати, живуть, як кицька з собакою…

ЛАНЧЕЛОТ

Коротше кажучи, справа, бачте, така, що немає мені життя в того єврея; саме це й змушує мене, як зараз батько мій, стара вже людина, докладно розповість вам.

ГОББО

Ось тут у мене страва з голубів, що нею бажав би я вашу милість ушанувати; а прохання моє таке…

ЛАНЧЕЛОТ

Щоб не витрачати даремно слів, прохання моє дуже мене цікавить: як ваша милість довідаються про це від цього чесного старого чоловіка. бо. хоч я сам це кажу, хоч він і стара людина, проте він бідна людина і мій батько.

БАССАНІО

Хай хтось один говорить. Чого вам треба?

ЛАНЧЕЛОТ

Служити вам, синьйоре.

ГОББО

Так, саме це і мали ми сказати.

БАССАНІО

Тебе я знаю добре. Що ти хтів —

Здійснилося, бо твій господар Шейлок

Зі мною ще сьогодні розмовляв

І на твоє підвищення дав згоду.

Як можна це підвищенням назвати —

В багатого єврея службу кинуть

І стати до роботи в бідняка.

ЛАНЧЕЛОТ

Стару приказку добре поділено між моїм хазяїном Шейлоком і вами, синьйоре: ви маєте ласку Божу, а він має достатки.

БАССАНІО

Дотепно сказано. Ну, йдіть обидва,

З господарем колишнім попрощавшись,

Приходь до мене.

(До своїх слуг)

Видайте ліврею

Йому ошатнішу, ніж в інших слуг.

Глядіть же, щоб усе було як слід!

ЛАНЧЕЛОТ

Рушаймо, батьку! То я незугарний стати до роботи? То я не маю язика? Гаразд! (Дивиться на свою долоню) Чи є в Італії людина, яка б змогла, приносячи присягу, покласти на Біблію долоню кращу, ніж оця? О, я знаю, мені всміхнеться доля! Гляньте на цю просту лінію життя! Скільки ж воно жінок визначено для мене? На жаль, усього п’ятнадцять! Це ж на один зуб! Одинадцять удовиць і ще дев’ятеро дівчат — ледь-ледь вистачить на одного! А ось троїста лінія! Тричі пощастить мені врятуватися від небезпеки потонути. А ось знак, що вказує на смертельну небезпеку, яка загрожує мені на краєчку пухової перини. Ну, якщо фортуна — жінка, то вона — хороше дівча, коли обдаровує мене такими хорошими речами. Ходімо, батьку; мені попрощатися з євреєм, як оком змигнути.

Ланчелот і старий Гоббо виходять.

БАССАНІО

Прошу тебе, мій добрий Леонардо,

Купи усе, зроби усе як слід;

Коли ж ти покінчиш нагальні справи,

Вертайсь мерщій додому, бо надвечір

Почастувати хочу я найближчих,

Найкращих друзів. Не барись!

ЛЕОНАРДО

Всіх сил

Я докладу, шановний мій синьйоре.

Входить Граціано.

ГРАЦІАНО

Де твій господар?

ЛЕОНАРДО

Ось він, синьйоре, прогулюється. (Виходить)

ГРАЦІАНО

Синьйоре Бассаніо…

БАССАНІО

Граціано!

ГРАЦІАНО

Я маю до вас прохання…

БАССАНІО

Я вже виконав його.

ГРАЦІАНО

Ви не повинні мені відмовити: я мушу їхати з вами до Бельмонта.

БАССАНІО

Якщо ти мусиш — їдьмо. Тільки слухай:

Ти грубий і зухвалий на язик.

І надто запальний. Проте ці риси

Хоч і пристали до твоєї вдачі

І хоч вони не вадять, як на мене,

Але для тих, кому ще не знайомий,

Ти можеш здатися занадто смілим.

А через те, прошу, себе присилуй

І в свій розбурханий, гарячий дух

Додай помірності холодних крапель,

Бо тим поводженням несамовитим

Ти там мені нашкодиш, і мої

Зруйнуєш всі найкращі сподівання.

ГРАЦІАНО

Якщо, Бассаніо, не приберу я

Подоби найскромнішої, не втраплю

Поштиво розмовлять, вдаватись рідко

До лайки, з молитовником ходити,

Дивитися сумирно, при столі ж

Під час молитви потай позіхати

І промовлять «амінь», триматись пильно

Всіх приписів пристойності й звичаю,

Як ті, хто на догоду власній бабці,

Весь час вдають святенників із себе, —

Тоді ніколи більш мені не вірте.

БАССАНІО

Побачимо, чи стане вам терпіння.

ГРАЦІАНО

Зроблю я виняток на цю лиш ніч;

Сьогодні ввечері мене судить

Не треба.

БАССАНІО

Ні, було б то дуже шкода!

Просив би я, щоб, навпаки, були ви

Веселі, сміливі й дотепні нині,

Бо всі ми зберемось лише для того,

Щоб добре погуляти й посміятись.

Однак прощайте! Маю пильні справи.

ГРАЦІАНО

А я подамся до Лоренцо й інших —

І ввечері ми знову ваші гості.

Виходять.

Сцена 3

Там само. Кімната в домі Шейлока. Входять Джессіка й Ланчелот.

ДЖЕССІКА

Мені так шкода, що ти йдеш від батька.

Наш дім — це пекло, ти ж — веселий чорт,

Що намагавсь у нас нудьгу розвіять.

Ну що ж, прощай! Ось маєш золотого!

Ох, Ланчелот, побачиш скоро ти

Лоренцо на вечері. Там він буде,

Бо твій господар запросив його

До столу. Дай йому цього листа —

Та тільки щоб того ніхто не бачив.

Прощай же. Я не хочу, щоб мій батько

Застав мене отут з тобою разом.

ЛАНЧЕЛОТ

Аdieu! Сльози заміняють мені язик. О найчарівніша язичнице! О найсолодша жидівочко! Коли якийсь християнин не пуститься на шахрайство й не заволодіє тобою — то я дуже помилюся. Проте бувайте здорові! Ці дурні сльози поволі затоплюють мій мужній дух. Адью! (Виходить)

ДЖЕССІКА

Прощай, прощай, мій добрий Ланчелоте!

О Боже мій, які думки пекельні,

Який то гріх, що я соромлюсь бути

Дитям свойого батька. Я дочка

Йому по крові лиш, а не душею.

Обітницю, Лоренцо мій, дотримай, —

А християнською жоною ставши,

Тобі я буду вірною назавше.

(Виходить)

Сцена 4

Там само. Вулиця.

Входять Граціано, Лоренцо, Салеріо й Соланіо.

ЛОРЕНЦО

Ми підемо з вечері тайкома

До мене в дім, щоб там надіти маски

І за годину повернутись.

ГРАЦІАНО

Ні,

До цього ми ще зовсім не готові.

САЛЕРІО

І смолоскипників не найняли.

СОЛАНІО

Коли цього не зробимо як слід,

По-моєму, вже краще і не братись.

ЛОРЕНЦО

Тепер четверта тільки — нам лишилось

Ще дві години, щоб приготуватись.

Входить Ланчелот з листом.

Які новини, друже Ланчелоте?

ЛАНЧЕЛОТ

Якщо ви зробите ласку й розпечатаєте цього листа, то, мабуть, він вам розповість новини.

ЛОРЕНЦО

Рука знайома — і, признаюсь вам,

Чудова рученька; вона біліша,

Ніж цей папір, який вона списала.

ГРАЦІАНО

Іду в заклад, що лист отой — любовний.

ЛАНЧЕЛОТ

Так, синьйоре, з вашої ласки.

ЛОРЕНЦО

Куди ти йдеш?

ЛАНЧЕЛОТ

Іду, синьйоре, запрошувати свого колишнього господаря єврея на вечерю до мого нового господаря